Слова на літеру П

• плювок — Виплюнутий згусток слини, мокротиння і т. ін.
• плюгавець — Плюгава, огидна людина.
• плюгавість — Властивість за знач. плюга́вий.
• плюгавка — Жін. до плюга́вець.
• плюгавлення — Дія за знач. плюга́вити.
• плюгавство — Те саме, що гидо́та 1.
• плюмаж — Оздоба з пір’я на чоловічому головному уборі.
• плюндрування — Дія за знач. плюндрува́ти.
• плюралізм — Ідеалістичне філософське вчення, світогляд, за яким в основі світу і його явищ лежать численні самостійні, незалежні…
• плюраліст — Прибічник, послідовник плюралізму.
• плюс — Математичний знак для позначення дії додавання та додатних чисел, зображений хрестиком (+).
• плюск — Те саме, що плю́скіт.
• плюскання — Дія за знач. плю́скати і плю́скатися і звуки, утворювані цією дією.
• плюсквамперфект — Одна з форм минулого часу, яка означає дію, що відбувалася або відбулася раніше від іншої минулої дії.
• плюскіт — Шум від руху, падіння води (або іншої рідини), удару по поверхні води (або іншої рідини), падіння на неї, а також…
• плюскотання — Дія за знач. плюскота́ти і плюскота́тися і звуки, утворювані цією дією.
• плюскотіння — Дія за знач. плюскоті́ти і плюскоті́тися і звуки, утворювані цією дією.
• плюсування — Дія за знач. плюсува́ти.
• плюш — Схожа на оксамит тканина з м’яким довгим негустим ворсом на лицьовому боці.
• плющ — Повзуча рослина, що чіпляється за опору, по якій в’ється.
• плющення — Дія за знач. плю́щити¹.
• плющильник — Робітник, що займається плющенням.
• плющильня — Приміщення або його частина, де відбувається плющення чого-небудь.
• пляж — Прибережна смуга моря, озера, річки, зручна для купання, сонячних ванн.
• пляжник — Той, хто купається, загоряє, проводить час на пляжі.
• пляма — Частина якої-небудь поверхні, що виділяється своїм забарвленням, кольором, освітленням.
• плямистість — Властивість за знач. плями́стий 1.
• плямкання — Дія за знач. пля́мкати.
• плямування — Дія за знач. плямува́ти.
• пляцок — будь-який тонкий коржик підсмажений на пательні
• пляшка — Скляна посудина (перев. циліндричної форми) для рідин, яка має вузьку довгасту шийку.
• пляшкар — Робітник, що виготовляє пляшки.
• пневматика — Розділ фізики, який вивчає газоподібні тіла.
• пневматоліз — Процес утворення мінералів з участю газів та летких речовин, що виділяються з магми.
• пневмоавтоматика — Розділ автоматики, пов’язаний з використанням стисненого повітря або газу.
• пневмограма — Графічне зображення роботи легень.
• пневмограф — Прилад для дослідження і запису дихальних рухів у людини й тварин.
• пневмографія — Запис дихальних рухів у людини й тварин за допомогою пневмографа.
• пневмокок — Мікроб, що є збудником пневмонії та деяких інших хвороб.
• пневмокостюм — Герметизований висотний костюм льотчика.
• пневмоніка — Галузь автоматики, пов’язана з використанням енергії стисненого повітря або газу.
• пневмонія — Запалення легень.
• пневмопошта — Скорочення: пневматична пошта; пересилання спеціальними трубами кореспонденції або малих вантажів за допомогою…
• пневмосклероз — розрощення сполучної тканини легень у людини й тварин. Може бути наслідком перенесення бісинозу, пневмонії тощо.
• пневмоторакс — Скупчення повітря в плевральній порожнині
• пневмотранспорт — Скорочення: пневматичний транспорт; переміщення спеціальними трубами деяких сипких матеріалів і поштучних вантажів за…
• пнище — Збільш. до пень.
• побажання — Висловлене, виражене бажання здійснити, одержати, здобути і т. ін. що-небудь.
• побачення — Зустріч двох або кількох осіб (звичайно за домовленістю).
• побережанин — Житель побережжя.
• побережжя — Смуга землі, місцевість уздовж берега моря, озера і т. ін.; узбережжя.
• побережник — Саlidris). Невеликий перелітний птах.
• побивання — Тужіння за ким-небудь.
• побирання — Дія за знач. побира́ти.
• побит — Умови життя; побут.
• побиття — Дія за знач. поби́ти 2, 3, 6.
• побігайка — Людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида.
• побігайчик — Уживається на позначення зайця (перев. як епітет).
• побігач — Особа, що виконує незначні доручення, робить дрібні послуги кому-небудь, бігаючи, ходячи кудись.
• побігеньки — Виконання дрібних доручень, пов’язане з посиланням куди-небудь, з біганиною.
• побіжність — Властивість за знач. побі́жний 2.
• побій — Дія за знач. поби́ти 2.
• побіл — Дія за знач. побіли́ти 1.
• побілення — Дія за знач. побіли́ти 1.
• побіління — Дія за знач. побілі́ти.
• побілка — Дія за знач. побіли́ти 1.
• побільшання — Дія за знач. побі́льшати.
• побільшення — Дія за знач. побі́льшити і побі́льшитися.
• побільшування — Дія за знач. побі́льшувати.
• побір — У дореволюційній Росії — збір грошима або натурою (на користь держави, поміщика і т. ін.).
• побічниця — Те саме, що би́льце.
• поблажливість — Властивість за знач. побла́жливий.
• поблиск — Яскраве сяяння, світіння; блиск.
• поблискування — Дія за знач. побли́скувати.
• побожність — Абстр. ім. до побо́жний 1, 3.
• побоїще — Кровопролитна битва; бій з великою кількістю жертв.
• поборення — Дія за знач. поборо́ти, побо́рювати.
• поборник — Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь.
• поборниця — Жін. до побо́рник.
• побоювання — Почуття тривоги, хвилювання, викликане чеканням чого-небудь неприємного, небажаного.
• побратання — Дія за знач. побрата́тися.
• побратим — Той, хто вступив у побратимство з ким-небудь; названий брат.
• побратимець — Те саме, що побрати́м.
• побратимство — Супроводжуваний певним обрядом давній слов’янський звичай зміцнення дружби прирівнюванням її до братських стосунків.
• побрехенька — Коротка розповідь анекдотичного або повчального характеру.
• побрязкач — Брязкуча прикраса.
• побрязкування — Дія за знач. побря́зкувати і звуки, утворювані цією дією.
• побудка — Дія за знач. побуди́ти¹.
• побудливість — Абстр. ім. до побу́дливий.
• побудник — Той (те), що спонукає до чого-небудь.
• побудова — Дія за знач. побудува́ти.
• побудування — Дія за знач. побудува́ти.
• побуріння — Стан за знач. побурі́ти.
• побут — Загальний уклад життя; сукупність звичаїв, властивих якому-небудь народові, певній соціальній групі і т. ін.
• побутовизм — Змалювання, опис, показ побуту.
• побутовщина — Надмірна увага до показу, змалювання побуту.
• побутописання — Те саме, що побутови́зм 1.
• побутописець — Автор побутових творів літератури, живопису і т. ін.
• побутування — Існування, наявність (у побуті).
• повабність — Абстр. ім. до пова́бний.
• повага — Почуття шани, прихильне ставлення, що грунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось…
• поважання — Почуття шани, прихильне ставлення, що грунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось…
• поважність — Властивість за знач. пова́жний 1-7.
• повалення — Дія за знач. повали́ти¹ 2.
• поварня — Спеціальне приміщення для приготування їжі.
• поварчук — Хлопчик, який допомагає поварові.
• поведенція — Те саме, що зви́чай 2.
• поведінка — Сукупність чиїх-небудь дій і вчинків; спосіб життя.
• повелитель — Той, хто повеліває, наказує по праву своєї влади (про монархів, правителів і т. ін.).
• повелителька — Жін. до повели́тель.
• повеління — Категоричний наказ, вимога.
• повернення — Дія за знач. поверну́тися 4-6.
• повертання — Дія за знач. поверта́ти¹ 1.
• поверх — Частина будинку, що включає ряд приміщень, розташованих на одному рівні.
• поверхня — Зверхній, зовнішній бік чого-небудь.
• поверховість — Кількість поверхів, що визначає висоту будинку.
• повечірʼя — Те саме, що ве́чір 1.
• повзання — Дія за знач. по́взати.
• повзик — Маленька лісова пташка ряду горобцеподібних, яка добре лазить по деревах уверх і вниз головою; поповзень.
• повзун — Той, хто повзає.
• повзунець — Український народний танець, у якому більшість танцювальних па виконується на зігнутих у колінах ногах
• повзунок — Той, хто ще не вміє ходити, пересувається поповзом (про дітей).
• повзучість — Повільна деформація металу, бетону та інших матеріалів під дією постійного тривалого механічного навантаження.
• повивання — Дія за знач. повива́ти.
• повивач — Довгий вузький шматок тканини для сповивання немовляти.
• повидло — Солодка густа маса з протертих плодів, зварених із цукром або патокою.
• повинність — Обов’язок селян безплатно виконувати примусові роботи на поміщиків і органи державного управління.
• повискування — Дія за знач. пови́скувати і звуки, утворювані цією дією.
• повитиця — Витка, без коренів, паразитична однорічна трав’яниста рослина.
• повиток — Те саме, що пови́вач.
• повиточок — Те саме, що пови́вач.
• повиття — Пелюшки.
• повитуха — Жінка, яка приймає дитину в породіллі, допомагає при пологах.
• повів — Порив вітру; подув.
• повівання — Дія за знач. повіва́ти 1.
• повід — Прикріплений до вудил ремінь (вірьовка і т. ін.), за допомогою якого правлять конем.
• повіддя — Те саме, що по́від¹.
• повідець — Короткий повід.
• повідомлення — Дія за знач. повідо́мити, повідомля́ти і повідомля́тися.
• повідь — Те саме, що по́вінь.
• повійка — Те саме, що пові́й.
• повільність — Властивість за знач. пові́льний.
• повінчання — Дія за знач. повінча́ти.
• повіншування — Дія за знач. повіншува́ти.
• повінь — Розлиття річки при весняному розтаванні снігу, льоду або від тривалих дощів чи великих злив.
• повірка — Переклик осіб з метою перевірки присутніх.
• повірник — Людина, що користується особливим довір’ям, якій звіряють таємниці, плани і т. ін.; повірений.
• повірниця — Жін. до пові́рник.
• повірʼя — Перекази, легенди, в основі яких лежать своєрідні народні уявлення про зв’язки між явищами навколишнього світу і долею…
• повісмо — Пучок оброблених конопель або льону, готовий для прядіння, а також одержана з нього пряжа.
• повістина — Невелика повість.
• повістка — Коротке письмове повідомлення з викликом куди-небудь, нагадуванням про щось.
• повість — Літературний художній розповідний твір, що займає проміжне місце між оповіданням і романом.
• повістяр — Автор повістей.
• повіт — У дореволюційній Росії і в СРСР до районування 1929 р. — адміністративно-територіальна одиниця, складова частина…
• повітання — Дія за знач. повіта́ти.
• повітка — Господарське приміщення для утримання домашніх тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна.
• повітком — Скорочення: повітовий комітет.
• повітродувка — Машина для подавання повітря в доменну піч.
• повітронагрівач — Те саме, що повітронагрівни́к.
• повітроохолоджувач — Апарат для охолодження повітря.
• повітроочисник — Апарат для очищення повітря; пиловловлювач.
• повітроплавання — Теорія і практика літання на апаратах, наповнених газом, легшим за повітря.
• повітроплавець — Фахівець у галузі повітроплавання.
• повітроплавство — Те саме, що повітропла́вання.
• повітропровід — Система труб, нагнітальних установок, фільтрів і т. ін. для подавання повітря.
• повітропроникність — Властивість за знач. повітропрони́кни́й.
• повітророзподільник — Частина автоматичного гальма; потрійний клапан.
• повітря — Невидима газоподібна речовина (головним чином із суміші азоту й кисню), яка оточує земну кулю і якою дихають люди й…
• повішання — Дія за знач. пові́шати 2.
• повішеник — Те саме, що ві́шальник 2.
• повішення — Задушення в петлі від ваги свого тіла.
• повія — Жінка, що займається проституцією; проститутка.
• повновагість — Властивість за знач. повнова́гий.
• повноваження — Право, надане кому-небудь для здійснення чогось.
• повновладдя — Повнота влади, необмежена влада.
• повноводдя — Високий рівень води у природних водоймах, а також період, коли ці водойми найбільш повноводі.
• повноводність — Властивість за знач. повново́дний.
• повноголосся — Характерна для східнослов’янських мов наявність сполучень оро, оло, ере між приголосними на місці старослов’янських…
• повнозвучність — Властивість за знач. повнозву́чний.
• повнозерність — Властивість за знач. повнозе́рний.
• повнокровність — Абстр. ім. до повнокро́вний 2.
• повнокровʼя — Надмір крові в судинах усього тіла або в якійсь його частині, в якомусь органі.
• повноліття — Вік, після досягнення якого людина стає повноправним громадянином.
• повноправність — Абстр. ім. до повнопра́вний.
• повноправʼя — Володіння всіма законними правами; повноправність.
• повнота — Властивість за знач. по́вний.
• повноцінність — Властивість за знач. повноці́нний.
• повня — Одна з фаз Місяця, коли він обернений до Землі своїм освітленим боком і має вигляд повного круга; повний місяць.
• поводар — Те саме, що поводи́р.
• поводатар — Те саме, що поводи́р.
• поводатарка — Жін. до повода́тар.
• поводження — Певна поведінка, спосіб або характер дій.
• поводир — Той, хто водить кого-небудь (перев. сліпого), указує комусь дорогу.
• повожатий — Те саме, що поводи́р.
• повозка — Безресорний простої будови екіпаж на колесах; взагалі будь-який колісний перевізний засіб простої будови.
• повороз — Те саме, що поворо́зка.
• поворозка — Мотузка, тонка вірьовка.
• повороткість — Властивість за знач. поворотки́й.
• повпред — Скорочення: повноважний представник; до 1941 року — назва дипломатичного представника СРСР при іноземному уряді; посол.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.