Слова на літеру О

• орендар — Той, хто орендує що-небудь.
• орендарка — Жін. до оренда́р.
• орендарство — Орендування чого-небудь; посідання оренди.
• орендатор — Те саме, що оренда́р.
• орендаторка — Жін. до оренда́тор.
• орендування — Дія за знач. орендува́ти.
• ореол — Променисте коло, сяйво навкруг голови бога, святого на іконах, культових картинах, скульптурах і т. ін.; німб.
• оригамі — Традиційне японське мистецтво складання різних фігурок із паперу.
• оригінал — Те, що є основою для відтворення, копіювання, переробки і т. ін.
• оригіналка — Жін. до оригіна́л 2.
• оригінальничання — Дія за знач. оригіна́льничати.
• оригінальність — Абстр. ім. за знач. оригіна́льний.
• орієнталізм — Вивчення історії, мови, культури народів Сходу; захоплення Сходом.
• орієнталіст — Фахівець з орієнталістики; сходознавець.
• орієнталістика — Сукупність наукових дисциплін, що вивчають історію, мови, культуру народів Сходу; сходознавство.
• орієнталістка — Жін. до орієнталі́ст.
• орієнтальність — Абстр. ім. за знач. орієнта́льний.
• орієнтатор — Прилад для орієнтації.
• орієнтація — Дія за знач. орієнтува́тися 1; визначення місця свого перебування в просторі або напряму свого руху.
• орієнтир — Добре помітний предмет, який допомагає орієнтуватися на місцевості.
• орієнтованість — Стан за знач. орієнто́ваний 2.
• орієнтування — Дія за знач. орієнтува́ти і орієнтува́тися.
• орк — вигаданий вид або раса істот з фантастичних, переважно фентезійних творів.
• оркан — Ураган.
• оркестр — Ансамбль музичних інструментів, які одночасно беруть участь у виконанні музичного твору.
• оркестрант — Музикант, що грає в оркестрі.
• оркестрантка — Жін. до оркестра́нт.
• оркестровка — Те саме, що інструментува́ння.
• оркестрування — Те саме, що інструментува́ння.
• орлан — Великий хижий птах родини яструбових, що живе переважно біля водойм і живиться рибою; морський орел.
• орленя — Те саме, що орля́.
• орлець — Те саме, що родоні́т.
• орлики — Багаторічна декоративна трав’яна рослина родини жовтцевих з поодинокими квітками різних кольорів; павині вічка.
• орлиця — Самиця орла.
• орловець — назва кількох населених пунктів в Україні
• орлон — Синтетичне волокно, що своїм виглядом нагадує вовну.
• орля — Пташа орла.
• орляк — Багаторічна папоротева рослина з повзучим кореневищем і великими листками.
• орлянка — Давня азартна гра на вгадування, як упаде підкинута монета — гербовим зображенням ("орлом") чи протилежним боком…
• орнамент — Оздоблювальний візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилізованих рослинних чи…
• орнаменталіст — Фахівець з орнаментації; орнаментист.
• орнаментальність — Абстр. ім. до орнамента́льний.
• орнаментація — Дія за знач. орнаментува́ти.
• орнаментика — Сукупність елементів орнаменту в якому-небудь художньому стилі або творі мистецтва, архітектури.
• орнаментування — Дія за знач. орнаментува́ти.
• орнітин — амінокислота, що відіграє роль каталізатора у біосинтезі сечовини. Вперше виявлена в екскрементах птахів.
• орнітоз — Інфекційне захворювання, переносниками якого є птахи.
• орнітолог — Фахівець з орнітології.
• орнітологія — Відділ зоології, що вивчає птахів.
• орнітоптер — Важчий від повітря літальний апарат, крила якого рухаються у польоті подібно до пташиних.
• орнітофауна — сукупність птахів, які населяють або населяли певну територію чи трапляються там у певний відрізок часу.
• орнітофілія — перехресне запилення деяких рослин за допомогою птахів.
• орнітохорія — поширення плодів, насіння й спор рослин птахами.
• орогенез — Сукупність складчастих та розривних рухів земної кори, внаслідок яких утворюються гори.
• ороговілість — Стан за знач. орогові́ти.
• ороговіння — Стан за знач. орогові́ти.
• орографія — Відділ фізичної географії, що вивчає рельєф земної поверхні.
• орометрія — методи вимірювання форм земної поверхні.
• оромо — народ, який проживає в Ефіопії та на півночі Кенії
• орт — Горизонтальні підземні виробки, що не мають безпосереднього виходу на поверхню.
• ортогенез — ідеалістична антидарвіністична теорія, за якою розвиток організмів являє собою нібито лише «органічний ріст» у певних…
• ортодокс — Той, хто дотримується ортодоксальних поглядів.
• ортодоксальність — Властивість за знач. ортодокса́льний.
• ортодоксія — Неухильне дотримання принципів якого-небудь учення, світогляду.
• ортодонтія — розділ стоматології, що вивчає деформацію зубних рядів і щелепно-лицьового скелета, її профілактику і лікування.
• ортодрома — найкоротша лінія між двома точками на поверхні кулі; дуга великого кола.
• ортодромія — найкоротша лінія між двома точками на поверхні кулі; дуга великого кола.
• ортоклаз — Калієвий польовий шпат, що є основною складовою частиною гранітів, порфирів, гнейсів.
• ортопед — Лікар — фахівець з ортопедії.
• ортопедист — Те саме, що ортопе́д.
• ортопедія — Відділ медицини, що займається вивченням, лікуванням і профілактикою стійких деформацій скелета або окремих його…
• ортоскоп — Прилад для контролю за прицілом.
• ортотропізм — спрямування ростучих органів рослин паралельно напрямові діяння подразника: в бік подразника або від нього.
• ортохроматизація — підвищення чутливості до кольору емульсії фотоматеріалів додаванням сенсибілізаторів, які роблять її сприйнятливою до…
• ортоцентр — Точка перетину висот трикутника.
• оруда — Керівництво (у 1 знач.).
• орудар — Верховода, керівник.
• орудування — Дія за знач. ору́дувати.
• орфографія — Система загальноприйнятих правил написання слів якої-небудь мови; правопис.
• орфоепія — Система загальноприйнятих правил літературної вимови якої-небудь мови.
• орхідея — Південна трав’яниста рослина родини зозулинцевих з запашними квітками різного кольору і вигадливої форми.
• орхіт — запалення яєчка в людини й тварин.
• орчик — Дерев’яний або залізний валок, до якого прикріплюють посторонки в упряжці; барок.
• оса — Чорна з жовтими поперечними смужками перетинчастокрила комаха, що жалить, як бджола.
• осавул — Виборна службова особа, що обіймала одну з адміністративно-військових посад на Україні в XVII-XVIII ст.
• осавула — Прикажчик у панському маєтку.
• осад — Дрібні частки твердих речовин, що виділяються з рідини або газоподібного середовища й осідають на яку-небудь поверхню.
• осада — Поселення.
• осадження — Дія за знач. осади́ти 6.
• осаджування — Дія за знач. оса́джувати 6.
• осаджувач — Речовина, що прискорює осадження.
• осадка — Ступінь занурення плаваючого предмета
• осадкуватість — Властивість за знач. оса́дкуватий.
• осадник — Польський колоніст на західноукраїнських та західнобілоруських землях за часів буржуазно-поміщицької Польщі.
• осадчий — Перший поселенець; засновник населеного пункту.
• осанна — Молитовний вигук стародавніх євреїв і християн.
• осатанілість — Стан за знач. осатані́лий 2.
• осатаніння — Стан за знач. осатані́ти.
• освідчення — Признання (в коханні).
• освіження — Дія і стан за знач. освіжи́ти і освіжи́тися.
• освіта — Сукупність знань, здобутих у процесі навчання.
• освітленість — Стан за знач. осві́тлений 2.
• освітлення — Дія за знач. освітли́ти 1.
• освітлюваність — Стан за знач. осві́тлюваний 2.
• освітлювання — Дія за знач. осві́тлювати.
• освітлювач — Особа, що відає освітленням сцени, створенням світлових ефектів і т. ін.
• освітянин — Той, хто працює в галузі народної освіти.
• освітянка — Жін. до освітя́нин.
• освіченість — Абстр. ім. до осві́чений²1.
• освічення — Дія за знач. осві́чувати² і осві́чуватися²; навчання.
• освоєння — Дія за знач. осво́їти.
• освячення — Дія і стан за знач. освяти́ти.
• освячування — Дія за знач. освя́чувати.
• осел — Свійська робоча тварина родини конячих.
• оселедець — Невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді.
• оселедниця — Посудина довгастої форми для оселедців.
• оселення — Дія за знач. осели́ти і осели́тися.
• оселище — Місце поселення.
• оселя — Житловий будинок разом з двором, господарськими будівлями і городом; дворище, садиба.
• осердя — Основна внутрішня частина деяких приладів, апаратів, виробів і т. ін.
• осереддя — Те саме, що осере́док 1, 4.
• осередок — Місце зосередження чого-небудь; центр.
• осетер — Велика промислова риба родини осетрових, цінна своїм м’ясом та ікрою.
• осетрина — Осетрове м’ясо.
• осика — Листяне дерево родини вербових; тополя тремтяча.
• осип — Зернова данина.
• осипання — Дія за знач. осипа́ти і осипа́тися.
• осипище — Нагромадження уламків .гірських порід біля підніжжя та на схилах гір, урвищ; осип.
• осиплість — Стан за знач. оси́плий; охриплість.
• осиротілість — Стан за знач. осироті́лий 2.
• оситняг — Неlеосhаrіs R. В r.). Багаторічна трав’яна рослина родини осокових, що росте переважно на болотах та луках; ситняг.
• оситняк — Багаторічна або однорічна рослина родини ситникових, схожа на очерет; ситник.
• осичина — Те саме, що оси́ка.
• осичняк — Осиковий ліс або гай.
• осібність — Властивість за знач. осі́бний 1; характерна відмінність, своєрідність.
• осідання — Дія за знач. осіда́ти.
• осідок — Постійне місце перебування, розташування кого-, чого-небудь; резиденція.
• осікання — Дія за знач. осіка́ти 2.
• осілість — Стан за знач. осі́лий 2.
• осіменіння — Дія за знач. осіменя́ти.
• осінь — Пора року між літом і зимою, яка характеризується скороченням дня, поступовим похолоданням, відльотом птахів у вирій…
• осічка — Відсутність пострілу при спуску курка через несправність зброї або набою.
• оскаженіння — Стан за знач. оскажені́ти.
• оскарження — Дія за знач. оска́ржити.
• осквернення — Дія і стан за знач. оскверня́ти, оскверни́ти і оскверня́тися, оскверни́тися.
• осквернитель — Той, хто оскверняє або осквернив що-небудь.
• осколок — Відбитий, відколений шматок чого-небудь твердого.
• оскома — Відчуття в’язкості в роті, а також неприємні больові відчуття на зубах від споживання чого-небудь кислого, терпкого.
• оскомина — Оскома.
• ослабання — Дія і стан за знач. ослаба́ти.
• ослабленість — Стан за знач. осла́блений.
• ослаблення — Дія і стан за знач. осла́бити, осла́бнути, осла́бляти і ослабля́тися.
• ослаблість — Стан за знач. осла́блий.
• ослава — Погана слава; поговір.
• ослизнення — Стан за знач. осли́знути.
• ослиця — Самиця осла.
• ослін — Переносна кімнатна лава для сидіння.
• осліплення — Дія і стан за знач. осліпи́ти.
• осліплювання — Дія за знач. ослі́плювати.
• ослюк — Те саме, що осе́л; віслюк.
• осля — Маля ослиці.
• ослятина — Осляче м’ясо.
• османізм — турецька шовіністична ідеологія і політична доктрина, яка мала на меті обгрунтувати політику перетворення всіх…
• осмисленість — Власт. за знач. осми́слений.
• осмислення — Дія за знач. осми́слити.
• осмислювання — Дія за знач. осми́слювати.
• осмій — Дуже твердий метал синюватого кольору, що добувається з платинових руд.
• осміх — Посмішка, усміх.
• осмішка — Посмішка, усмішка.
• осміювання — Дія за знач. осмі́ювати.
• осміяння — Дія за знач. осмія́ти.
• осмолення — Дія і стан за знач. осмоли́ти.
• осмолювання — Дія за знач. осмо́лювати.
• осмометр — прилад, яким вимірюють осмотичний тиск.
• осморегуляція — фізіологічні процеси в організмі, що забезпечують регуляцію осмотичного тиску внутрішнього середовища; здійснюються…
• осмос — Проникнення розчинника крізь напівпроникні перетинки, що розділяють розчин і чистий розчинник або розчини різної…
• оснащеність — Стан за знач. осна́щений.
• оснащення — Дія за знач. оснасти́ти і оснасти́тися.
• оснащування — Дія за знач. осна́щувати.
• оснівниця — Ткацьке знаряддя — пристрій, на якому снують основу, готуючи її до ткання.
• основа — Нижня опорна частина чого-небудь (будівлі, споруди, конструкції і т. ін.).
• основність — Кількість атомів водню в молекулі кислоти, здатних до заміщення металами з утворенням солей.
• основоположник — Засновник, творець якої-небудь школи, теорії, якого-небудь учення і т. ін.
• особа — Окрема людина, індивід.
• особень — Те саме, що осо́бина.
• особина — Окремий живий організм.
• особистість — Конкретна людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки і т. і.н.; індивідуальність, особа.
• особливість — Характерна риса, ознака, властивість кого-, чого-небудь.
• особняк — Будинок багатого власника, в якому живе одна сім’я.
• осоїд — Невеликий хижий птах родини яструбових, що живиться личинками ос та інших комах.
• осока — Багаторічна болотна трава родини осокових з довгими гострими листками.
• осокір — Високе листяне дерево родини вербових з добре розвиненою кроною; чорна тополя.
• осокірник — Осокорові насадження, зарості.
• осокорина — Окреме дерево осокора; осокір.
• осолоджування — Дія за знач. осоло́джувати.
• осолодіння — Дія і стан за знач. осолоді́ти.
• осолонення — Дія і стан за знач. осолони́тися.
• осолонцювання — Дія і стан за знач. осолонцюва́тися 1.
• осоння — Незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем.
• осорома — Те саме, що со́ром.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.