Слова на літеру О

• осоромлення — Дія і стан за знач. осоро́мити і осоро́митися.
• осоруга — Прикрощі, неприємність.
• осоружність — Неприязнь, недоброзичливість.
• осот — Великий дворічний або багаторічний бур’ян родини складноцвітих.
• осочняк — Зарості осоки; місце, заросле осокою.
• оспалість — Стан за знач. оспа́лий 2.
• оспівування — Дія за знач. оспі́вувати.
• оспівувач — Той, хто оспівує кого-, що-небудь.
• ост — Назва східної сторони світу у мореплавстві та метеорології; схід; протилежне вест.
• останець — Ізольована відносно невелика ділянка земної поверхні, що збереглася від руйнування більшої території.
• остарбайтер — У Німеччині — робітник, запрошений на роботу зі Сходу (первісно — з Туреччини)
• остача — Залишок від чого-небудь; лишок.
• остень — Риболовецьке знаряддя, схоже на вила, з зазубреними ріжками для утримування настромленої риби.
• остеодистрофія — захворювання кісткової системи людини й тварин внаслідок порушення внутрішньокісткового обміну речовин (головним чином…
• остеолог — Фахівець з остеології.
• остеологія — Розділ анатомії, що вивчає форму і будову кісток у взаємозв’язку з їхньою функцією.
• остеома — Доброякісна пухлина, що утворюється з кісткової тканини.
• остеомаляція — Розм’якання і деформація кісток у людей і тварин внаслідок порушення обміну речовин.
• остеомієліт — Запальне ураження кістки і кісткового мозку у людей і тварин.
• остеосинтез — оперативне з'єднання уламків кістки (при лікуванні переломів).
• остеосклероз — Хворобливе затвердіння кісткової тканини.
• остеотомія — Операція розтину кістки.
• остереження — Дія за знач. остеріга́ти.
• остигання — Дія і стан за знач. остига́ти.
• остистість — Властивість за знач. ости́стий 1.
• остит — Запалення кістки у людей і тварин, причиною якого є проникнення в організм гноєтворних мікробів.
• остійність — Здатність судна тримати рівновагу в плаванні, плавати в прямому положенні й вирівнюватися після нахилу.
• остов — Внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін., на якій тримаються всі інші її складові частини; каркас.
• остовпіння — Стан за знач. остовпі́ти.
• осторога — Те саме, що обере́жність.
• остракізм — У стародавній Греції — вигнання небезпечних осіб, злочинців за межі міста, держави без права повернення.
• острах — Тривожне почуття небезпеки, стан тривоги перед можливою небезпекою; страх.
• острашка — Почуття страху; побоювання, настрашка.
• острів — Ділянка суші, оточена з усіх боків водою.
• острівець — Зменш. до о́стрів.
• острівок — Зменш. до о́стрів; острівець.
• острішок — Нижній край солом’яної або очеретяної покрівлі, що нависав над стіною; стріха.
• острог — В’язниця, тюрма.
• острога — Металева дужка з зазубреним або гладеньким коліщам, прикріплена до задника чобота верхівця, якою при потребі…
• острожник — В’язень, арештант.
• острожниця — Жін. до остро́жник.
• острокіл — Загострений кілок.
• остуда — Простуда.
• остудження — Дія і стан за знач. остуди́ти і остуди́тися.
• остуджування — Дія за знач. осту́джувати.
• остудник — Неrnіаrіа). Одно— або багаторічна трава родини гвоздикових з лежачими та напівлежачими стеблами і дрібними листочками…
• остюк — Довгий щетинистий вусик на колосковій лусці у багатьох злаків.
• осування — Дія за знач. осува́тися.
• осуга — Масні або іржаві плями на воді, рідині.
• осуд — Вияв негативного, несхвального ставлення до кого-, чого-небудь.
• осуда — Те саме, що о́суд 2
• осудження — Те саме, що о́суд 1.
• осуджування — Дія за знач. осу́джувати.
• осудність — Здатність особи, що вчинила злочин, усвідомлювати свої дії і нести за них відповідальність.
• осудовисько — Ганьба, неслава.
• осудовище — Те саме, що осудо́висько.
• осучаснення — Дія за знач. осуча́снити.
• осушення — Дія за знач. осуши́ти.
• осушування — Дія за знач. осу́шувати 1.
• осцилограма — Крива якого-небудь електричного процесу, записана осцилографом.
• осцилограф — Прилад для записів і спостереження змін у часі будь-яких фізичних величин після перетворення їх на зміни електричної…
• осцилографія — Метод дослідження змін будь-яких фізичних величин у часі за допомогою електровимірювальних приладів.
• осцилографування — Запис і спостереження змін у часі будь-яких фізичних величин за допомогою осцилографа.
• осцилоскоп — Прилад для спостереження над процесами в електричних ланцюгах; спрощений осцилограф.
• осцилятор — Будь-яка система, здатна коливатися (напр. маятник).
• осциляторія — Рід синьо-зелених водоростей.
• осциляція — Те саме, що колива́ння 1.
• осьмина — Давня міра хмільних напоїв і сипких тіл, що дорівнювала восьмій частині більшої міри (кварти, відра, бочки і т. ін.).
• осьмушка — Восьма частина фунта.
• осявання — Стан за знач. осява́тися.
• осягання — Дія за знач. осяга́ти.
• осягнення — Дія за знач. осягти́ 1-3.
• осяйність — Властивість за знач. ося́йни́й.
• осяяння — Дія і стан за знач. ося́яти і ося́ятися.
• отава — Трава, що відростає на місці скошеної.
• отавність — Стан розвитку отави, якість відростання отави.
• отаман — Виборний або призначений ватажок козацького війська.
• отаманиха — Дружина отамана.
• отаманка — Жін. до ота́ман 3, 4.
• отамання — Збірн. до ота́ман 1, 3, 4.
• отаманство — Стан, обов’язки, звання отамана.
• отаманування — Дія і стан за знач. отаманува́ти.
• отаманчик — Зневажл. до ота́ман.
• отаманщина — У роки громадянської війни — куркульсько-бандитський контрреволюційний рух, розгромлений Червоною Армією.
• отара — Великий гурт овець, кіз.
• отарник — Той, хто пасе отару; чабан.
• отверділість — Властивість і стан за знач. отверді́лий.
• отвердіння — Дія за знач. отверді́ти.
• отверезіння — Дія за знач. отверезі́ти.
• отвір — Пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному; діра, відтулина, щілина.
• отелення — Роди у корів та інших великих жуйних тварин.
• отерплість — Стан за знач. оте́рплий.
• отеса — Пристрій у возі з залізного прута, дроту або вірьовки, яким прикріплюють край голоблі до вісі для вирівнювання ходу.
• отетеріння — Стан за знач. отетері́ти.
• отит — Запалення слизової оболонки вуха.
• отіатрія — Наука про будову і хвороби вуха та їх лікування.
• отоварювання — Дія за знач. отова́рювати.
• отоларинголог — Лікар-фахівець з отоларингології.
• отоларингологія — Розділ медицини, який вивчає хвороби вуха, горла, носа та розробляє методи їх лікування.
• отологія — Наука про хвороби вуха.
• отоманка — Широкий м’який диван з подушками замість спинки і з валиками на краях.
• оториноларингологія — розділ медицини, що вивчає хвороби вуха, горла, носа у людини й тварин і розробляє методи лікування їх.
• оторопілість — Стан за знач. оторопі́лий 2.
• оторопіння — Стан за знач. оторопі́ти.
• оторочка — Вузька смужка тканини, хутра і т. ін., нашита на краї одягу, взуття і т. ін. для оздоблення; крайка, облямівка.
• отоса — Те саме, що оте́са.
• отосклероз — Хронічне захворювання внутрішнього вуха, при якому руйнується кісткова тканина вушного лабіринту і розвивається глухота.
• отоскоп — Медичний інструмент для огляду вуха.
• отоскопія — Метод огляду, дослідження вуха отоскопом.
• ототожнення — Дія за знач. отото́жнити.
• ототожнювання — Дія за знач. отото́жнювати.
• отофон — Прилад для підсилення слуху.
• оточенець — Військовослужбовець, який перебував або перебуває в оточенні ворожих військ.
• оточення — Дія за знач. оточи́ти 1-3.
• оточування — Дія за знач. ото́чувати.
• отримання — Дія за знач. отри́мати.
• отрібка — Страва з подрібненої печінки.
• отруєння — Дія і стан за знач. отруї́ти і отруї́тися.
• отруйник — Той, хто отруїв або отруює кого-небудь.
• отруйниця — Жін. до отру́йник.
• отруйність — Властивість за знач. отру́йний.
• отрута — Речовина, здатна викликати отруєння живого організму.
• отрутність — Властивість за знач. отру́тний.
• отрутосховище — Приміщення для зберігання отрутохімікатів.
• отрутохімікат — Речовина, що використовується для хімічної боротьби з шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин.
• отруювання — Дія за знач. отру́ювати.
• отруювач — Те саме, що отру́йник.
• отруювачка — Жін. до отру́ювач.
• отряха — Бешкетник, розбишака; зірвиголова.
• оттоманізм — турецька шовіністична ідеологія і політична доктрина, яка мала на меті обгрунтувати політику перетворення всіх…
• отуманення — Дія і стан за знач. отума́нити і отума́нитися.
• отупіння — Стан за знач. отупі́ти.
• отяжілість — Стан за знач. отяжі́лий 2.
• отямлення — Стан за знач. отя́митися.
• офарблення — Дія за знач. офа́рбити; пофарбування, забарвлення.
• офензива — наступ
• оферта — Пропозиція про укладення угоди з детальним зазначенням її умов.
• офікальцит — Гірська порода жовтого, блакитного або зеленуватого кольору, що використовується для внутрішнього декорування будинків.
• офіра — Те саме, що же́ртва.
• офіс — в англомовних країнах - контора, канцелярія, служба.
• офіт — Світлий мінерал різноманітних відтінків; різновид серпентину.
• офіцер — Особа командного та начальницького складу збройних сил, що має військове звання від молодшого лейтенанта до полковника…
• офіцерик — Молодий офіцер.
• офіцерня — Збірн. до офіце́р.
• офіцерство — Збірн. до офіце́р.
• офіціальність — Абстр. ім. до офіціа́льний.
• офіціант — Працівник їдальні, ресторану і т. ін., що обслуговує відвідувачів, подаючи страви.
• офіціантка — Жін. до офіціа́нт.
• офіційність — Абстр. ім. до офіці́йний.
• офіціоз — У буржуазних країнах — періодичне видання, що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні…
• офіціозність — Абстр. ім. до офіціо́зний.
• оформлення — Дія за знач. офо́рмити, оформля́ти і офо́рмитися, оформля́тися.
• оформлювання — Дія за знач. офо́рмлювати і офо́рмлюватися.
• оформлювач — Той, хто оформлює що-небудь.
• оформлювачка — Жін. до офо́рмлювач.
• оформляння — Дія за знач. оформля́ти і оформля́тися.
• офорт — Спосіб поглибленого гравірування на металі за допомогою кислот.
• офортист — Художник-гравер, фахівець з офорта.
• офранцуження — Дія і стан за знач. офранцу́зити і офранцу́зитися.
• офранцужування — Дія і стан за знач. офранцу́жувати і офранцу́жуватися.
• офсайд — вигідна позиція гравця (у футболі, хокеї, водному поло), але зайнята ним з порушенням правил гри.
• офсет — Спосіб друкування, при якому зображення передається з друкарської форми на гумову стрічку, а з неї на папір.
• офтальмія — Захворювання очей, перев. запального характеру.
• офтальмолог — Лікар, фахівець з офтальмології; окуліст.
• офтальмологія — Наука про очні хвороби та їх лікування.
• офтальмоскоп — Оптичний прилад, за допомогою якого досліджується очне дно.
• офтальмоскопія — Метод дослідження внутрішньої оболонки ока.
• офшор — Країна або територія з пільговими умовами для іноземного бізнесу.
• охайність — Властивість за знач. оха́йний.
• охання — Дія за знач. о́хати.
• охарактеризування — Дія за знач. охарактеризува́ти.
• охвістя — Кінці, краї чого-небудь, що нагадують хвіст.
• охкання — Дія за знач. о́хкати.
• охлократія — Панування неорганізованої юрби, черні.
• охлялість — Стан за знач. охля́лий.
• охолода — Помірний холод, свіжість повітря; прохолода.
• охолодженість — Стан і властивість за знач. охоло́джений.
• охолодження — Дія за знач. охолоди́ти і охолоди́тися.
• охолоджування — Дія за знач. охоло́джувати і охоло́джуватися.
• охолоджувач — Те саме, що охолодни́к.
• охоплення — Дія за знач. охопи́ти.
• охоплювання — Дія за знач. охо́плювати.
• охорона — Дія за знач. охороня́ти.
• охоронець — Той, хто охороняє, стереже кого-, що-небудь.
• охоронник — Те саме, що охоро́нець 1.
• охоронниця — Жін. до охоро́нець.
• охота — Бажання, прагнення або схильність до чого-небудь.
• охра — Те саме, що во́хра.
• охранка — У дореволюційній Росії — орган таємного поліцейського нагляду.
• охриплість — Стан за знач. охри́плий.
• оцвітина — Зовнішня частина квітки, що оточує тичинки й маточку.
• оцелот — Велика дика кішка з коричнюватою або жовтувато-сірою плямистою шкурою, що водиться в Центральній та Південній Америці…
• оцет — Рідина з різким кислим смаком, яка є водним розчином оцтової кислоти і вживається як гостра приправа до їжі, для…
• оцетниця — Посудина, в якій подають до столу оцет.
• оцинковування — Дія за знач. оцинко́вувати.
• оцинкування — Дія за знач. оцинкува́ти.
• оцінка — Дія за знач. оціни́ти, оці́нювати.
• оцінник — Той, хто оцінює кого-, що-небудь.
• оцінниця — Жін. до оці́нник.
• оцінювання — Дія за знач. оці́нювати.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.