Слова на літеру О

• однодомність — Абстр. ім. до однодо́мний.
• однодум — Людина, зосереджена на одній думці, ідеї.
• однодумець — Людина однакових з ким-небудь думок, поглядів, переконань.
• однодумниця — Жін. до одноду́мець.
• однодумність — Абстр. ім. до одноду́мний.
• однодушність — Абстр. ім. до одноду́шний.
• однозначність — Властивість за знач. однозна́чний.
• однойменність — Абстр. ім. до однойме́нний.
• однокашник — Товариш по навчанню, військовій службі і т. ін.
• однокашниця — Жін. до однока́шник.
• однокінка — Візок, пристосований для запрягання одного коня.
• однокласник — Той, хто навчається або навчався в одному класі з ким-небудь.
• однокласниця — Жін. до однокла́сник.
• одноклубник — Той, хто належить до одного спортивного клубу, товариства.
• одноколійка — Одноколійна залізниця.
• одноколка — Легкий візок на двох колесах.
• однократність — Властивість за знач. однокра́тний.
• однокурсник — Той, хто навчається або навчався на одному курсі з ким-небудь.
• однокурсниця — Жін. до одноку́рсник.
• однолітка — Жін. до одно́літок.
• однолюб — Чоловік, який усе життя любить тільки одну жінку.
• однолюбка — Жінка, яка все життя любить тільки одного чоловіка.
• одноманітність — Стан за знач. одномані́тний.
• одномовець — Той, хто розмовляє тією самою мовою, що й інший.
• однонасінність — Властивість за знач. однонасі́нний.
• одноокість — Абстр. ім. до одноо́кий.
• одноосібник — Селянин, який не є членом сільськогосподарської артілі.
• одноосібниця — Жін. до одноосі́бник.
• одноособовість — Абстр. ім. до одноособо́вий.
• однопалатник — Той, хто лікується або відпочиває в одній палаті з ким-небудь.
• одноплановість — Абстр. ім. до однопла́новий.
• одноплеменець — Те саме, що одноплемі́нник.
• одноплемінник — Той, хто належить до одного з ким-небудь племені, народу.
• одноплемінниця — Жін. до одноплемі́нник.
• одноразовість — Абстр. ім. до одноразо́вий 1.
• одноріг — Міфічна тварина у вигляді коня з одним рогом на лобі.
• однорідність — Властивість за знач. однорі́дний.
• однорічка — Рослина або тварина віком в один рік.
• однорічник — Те саме, що рове́сник.
• одноручка — Людина, у якої немає однієї руки.
• односкладовість — Абстр. ім. до односкладо́вий.
• одностайність — Абстр. ім. до односта́йний.
• одностаничник — Той, хто живе або жив з ким-небудь в одній станиці; мешканець тієї самої станиці.
• одностатевість — Властивість за знач. одностате́вий.
• одностволка — Мисливська рушниця з одним стволом.
• односторонність — Властивість за знач. односторо́нній 5.
• однострій — Формений одяг; уніформа.
• однотипність — Властивість за знач. одноти́пний.
• однотомник — Однотомне видання чого-небудь.
• однотонність — Якість за знач. одното́нний¹.
• однохідь — Біг коня, оленя і т. ін., при якому тварина ступає спершу обома правими ногами, а потім обома лівими.
• одноцільність — Абстр. ім. до одноці́льний.
• одночасність — Абстр. ім. до одноча́сний.
• одночастинність — Абстр. ім. до одночасти́нний.
• одночлен — Алгебричний вираз — добуток двох або кількох співмножників, кожен з яких є числом, літерою або степенем літери.
• одношлюбність — Форма шлюбу і сім’ї — одночасне перебування в подружніх зв’язках лише з однією особою; моногамія.
• одомашнення — Дія за знач. одома́шнити і стан за знач. одома́шнитися.
• одомашнювання — Дія за знач. одома́шнювати і стан за знач. одома́шнюватися.
• одометр — Прилад для визначення пройденої відстані.
• одонтолог — Фахівець з одонтології.
• одонтологія — Наука про зуби, ротову порожнину та їх захворювання.
• одописець — Поет, який пише оди
• одоризація — Додавання до газу пахучих речовин, які б сигналізували про його витікання з газопроводів або посудин.
• одоробало — Те саме, що одоро́бло.
• одоробло — Великий, громіздкий предмет.
• одробина — Крихта, крапля, частка.
• одруження — Дія за знач. одружи́ти і одружи́тися.
• одубілість — Стан за знач. одубі́лий.
• одубіння — Стан за знач. одубі́ти.
• одуд — Невеликий птах з довгим чубом, тонким, загнутим донизу дзьобом і яскравим строкатим забарвленням.
• одужання — Дія і стан за знач. оду́жати.
• одужування — Дія і стан за знач. оду́жувати.
• одур — Затьмарення свідомості; стан запаморочення, млості.
• одурення — Дія за знач. одури́ти.
• одуріння — Стан за знач. одурі́ти.
• одурманення — Дія і стан за знач. одурма́нити.
• одурманювання — Дія за знач. одурма́нювати.
• одурювання — Дія за знач. оду́рювати.
• одутість — Стан за знач. оду́тий.
• одутлість — Стан за знач. оду́тлий.
• одухотвореність — Абстр. ім. до одухотво́рений 2.
• одухотворення — Дія і стан за знач. одухотвори́ти, одухотворя́ти і одухотвори́тися, одухотворя́тися.
• одяг — Сукупність предметів, виробів (із тканини, хутра, шкіри), якими покривають тіло.
• одяганка — Те саме, що о́дяг.
• одягання — Дія за знач. одяга́ти.
• ожвавлення — Дія і стан за знач. ожва́вити і ожва́витися.
• ожеледиця — Те саме, що о́желедь.
• ожеледь — Тонкий шар льоду на поверхні землі, на деревах і т. ін.
• оженіння — Дія за знач. ожени́ти і ожени́тися.
• ожеред — Велика, відповідним чином укладена купа соломи, сіна або немолоченого хліба; скирта.
• оживлення — Дія за знач. оживи́ти.
• оживляння — Дія за знач. оживля́ти.
• ожика — Багаторічна трав’яниста рослина родини ситникових з лінійними листками і волотевими або зонтикоподібними суцвіттями.
• ожина — Багаторічна кущова або напівкущова колюча рослина з дугоподібними гілками та їстівними плодами.
• ожинівка — Наливка з ожини.
• ожинник — Кущі, зарості ожини.
• ожиріння — Стан за знач. ожирі́ти.
• озаддя — Те саме, що кри́жі 1, 2.
• озадок — Задня частина туші.
• озброєність — Забезпеченість озброєнням, військовим спорядженням.
• озброєння — Дія за знач. озбро́їти і озбро́їтися.
• озброювання — Дія за знач. озбро́ювати і озбро́юватися.
• озвіріння — Стан за знач. озвірі́ти.
• озвучення — Дія за знач. озву́чити.
• озвучування — Дія за знач. озву́чувати.
• оздоба — Те, що оздоблює кого-, що-небудь; прикраса.
• оздоблення — Дія за знач. оздо́бити.
• оздоблювальник — Те саме, що оздбо́лювач.
• оздоблювання — Дія за знач. оздо́блювати.
• оздоблювач — Той, хто оздоблює що-небудь; фахівець з оздоблення.
• оздоблювачка — Жін. до оздбо́лювач.
• оздобність — Абстр. ім. до оздо́бний.
• оздоровлення — Дія і стан за знач. оздорови́ти і оздорови́тися.
• оздоровниця — Місце, установа, де відпочивають і лікуються.
• озеленення — Дія за знач. озелени́ти, озеленя́ти.
• озеленювання — Дія за знач. озеле́нювати.
• озеленювач — Той, хто озеленює місцевість; фахівець з озеленення.
• озерненість — Якість за знач. озе́рнений.
• озерниця — Озерна або лиманна сіль.
• озеро — Природна або штучна заглибина, заповнена водою.
• озерознавство — розділ гідрології, який вивчає внутрішні води (озера, ставки і т. ін.)
• озимина — Сходи або посіви озимих культур.
• озимість — Здатність рослин витримувати холод і несприятливі зимові умови; зимостійкість.
• озирання — Дія за знач. озира́ти.
• озлидніння — Стан за знач. озлидні́ти.
• озлобленість — Стан за знач. озло́блений 2; злість, роздратування.
• озлоблення — Дія і стан за знач. озлоби́ти і озлоби́тися.
• ознайомлення — Дія за знач. ознайо́мити і ознайо́митися.
• ознака — Риса, властивість, особливість кого-, чого-небудь.
• ознаменування — Дія за знач. ознаменува́ти.
• означення — Дія за знач. означа́ти 1, 3.
• означування — Дія за знач. озна́чувати 2.
• озноб — Стан організму людини й тварини, що характеризується відчуттям холоду і дрижанням (скороченням) м’язів.
• озокерит — Мінерал групи нафтових бітумів білого, жовтого, бурого або зеленуватого кольору, схожий на бджолиний віск…
• озокеритотерапія — Лікування озокеритом.
• озон — Газ синього кольору з різким запахом — алотропічна видозміна кисню, що має окислювальні і знезаражувальні властивості.
• озонатор — Прилад для одержання озону.
• озонізація — Те саме, що озонува́ння.
• озоносфера — шар атмосфери з найбільшою концентрацією озону на висотах 20-25 км. Озонова діра - простір в О. із зниженим вмістом…
• озонування — Дія і стан за знач. озонува́ти і озонува́тися.
• оїдіум — Хвороба винограду, що уражає всі зелені частини виноградної лози і виявляється у вигляді сіруватого борошнистого…
• ойкання — Дія за знач. о́йкати.
• ойкумена — Сукупність заселених людиною частин земної кулі.
• оказіоналізм — Релігійно-ідеалістичний напрям у філософії XVII ст., що обстоював положення про відсутність безпосереднього причинного…
• оказія — Дивний випадок, незвичайна подія.
• окалина — Окисел, що утворюється на поверхні металу (перев. заліза та його сплавів), нагрітого до високих температур (700-1300…
• окання — Дія за знач. о́кати.
• окантовка — Смуга, яка окантовує що-небудь.
• окантовування — Дія за знач. оканто́вувати.
• окантування — Дія за знач. окантува́ти.
• окап — Острішок.
• окапі — Рідкісна тварина родини жирафових, що відрізняється від жираф коротшою шиєю та своєрідним каштаново-бурим забарвленням…
• окарикатурення — Дія і стан за знач. окарикату́рити.
• окарина — Духовий глиняний або фарфоровий народний італійський інструмент, який нагадує звучанням флейту.
• океан — Водний простір, що вкриває більшу частину земної кулі й поділяє суходіл на материки та острови.
• океанарій — Те саме, що океана́ріум.
• океанаріум — Водоймище, басейн, обладнані для утримання морських тварин і риб з метою спостереження за ними та вивчення їх.
• океанограф — Фахівець з океанографії.
• океанографія — Одна з океанологічних наук, яка вивчає форму, розміри та глибини океанів і морів, характер їхніх берегів, будову дна…
• океанолог — Фахівець з океанології.
• океанологія — Комплекс наук, що вивчають фізичні, хімічні, геологічні, біологічні та ін. процеси і явища, які відбуваються в…
• окис — Вид окислу з середнім ступенем окислення речовини (на відміну від закису і перекису).
• окисання — Дія за знач. окиса́ти.
• окислення — Сполучення якої-небудь речовини з киснем; оксидація.
• окислювання — Те саме, що оки́слення.
• окислювач — Речовина, що окислює або сприяє окисленню; оксидатор.
• окиснення — Те саме, що оки́слення.
• окисник — Те саме, що оки́слювач.
• окіл — Навколишня місцевість; околиця.
• окільцьовування — Дія за знач. окільцьо́вувати.
• окіст — Частина туші тварини — лопатка або стегно.
• окістя — Сполучнотканинна оболонка, що покриває зовнішню поверхню кісток у хребетних тварин і людини.
• окіт — Роди в овець, кіз, котячих та деяких інших ссавців.
• оклад — Розмір регулярної грошової винагороди за виконувану роботу, встановлений у відповідності до посади, кваліфікації і т.…
• окладник — Той, хто обкладає податком.
• оклик — Вигук, поклик, звертання, яким привертають чию-небудь увагу.
• окликання — Дія за знач. оклика́ти.
• оклунок — Те саме, що клу́нок.
• оклюзія — Поглинання газів мікроскопічними порожнинами в металах, мінералах і т. ін.
• окова — Металева оббивка (часто у вигляді оздоблення) на дверях, меблях і т. ін.
• оковита — Міцна горілка високого гатунку.
• оковитка — Те саме, що окови́та.
• оковка — Металева оббивка (часто у вигляді оздоблення) на дверях, меблях і т. ін.; окова.
• оковування — Дія за знач. око́вувати.
• окозамилювання — Умисне приховування недоліків, виставляння чого-небудь у кращому вигляді, ніж насправді; введення в оману.
• окозамилювач — Той, хто займається окозамилюванням.
• окозамилювачка — Жін. до окозами́лювач.
• околиця — Віддалена від центру частина населеного пункту.
• околотування — Дія за знач. околотува́ти.
• окольництво — Посада і звання окольничого в давній Русі.
• окомір — Визначення якихось розмірів (довжини чого-небудь, відстані і т. ін.) на око, без приладів.
• оконтурення — Дія за знач. оконту́рити. У 1956-1958 рр.
• оконтурювання — Дія за знач. оконту́рювати.
• окопище — Збільш. до окоп.
• окопник — Боєць, який воює в окопах, перебуває на передовій лінії.
• окопування — Дія за знач. око́пувати.
• окопчик — Зменш. до око́п 2.
• окоренок — Частина стовбура від кореня до гілок.
• окостеніння — Стан за знач. окостені́ти.
• окравка — Окрайка.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.