Слова на літеру М

• меркантиліст — Прихильник, послідовник меркантилізму (у 1 знач.).
• меркантильність — Властивість за знач. мерканти́льний 2.
• меркурій — У давньоримській міфології бог красномовства, торгівлі та розбою на шляхах (у греків - Гермес).
• мерлан — Риба родини тріскових, яка водиться у прибережних водах Європи.
• мерлуза — Морська хижа риба родини тріскових; має промислове значення.
• мерологія — в антропології вивчення розмірів і форм окремих органів людини, встановлення точної характеристики окремих анатомічних…
• мерседес — Відома німецька марка автомобілів преміумкласу.
• мерсеризація — Обробка целюлозного волокна або бавовняного прядива міцним розчином їдкого натру для надання їм м’якості, блиску…
• мертвенність — Властивість за знач. ме́ртве́нний.
• мертвець — Те саме, що мрець.
• мертвість — Властивість за знач. ме́ртвий.
• мертвовід — Стояча вода.
• мертвота — Стан мертвого (у 1 знач.), відсутність життя.
• мертвотність — Властивість і стан за знач. мертво́тний.
• мертвяк — Те саме, що мрець.
• мертель — суміш піску і паленого вапна.
• меря — Стародавнє фінно-угорське плем'я, що жило на території сучасної Росії.
• меса — Церковна відправа в католиків.
• месидор — десятий місяць року (з 19 - 20 червня до 18 - 19 липня) за французьким революційним календарем, прийнятим Конвентом у…
• месіанізм — У деяких релігіях — вчення про пришестя на землю рятівника, що виконає божу волю.
• месіанство — Те саме, що месіані́зм.
• месія — В іудейській і християнській релігіях — посланець божий, який ніби має з’явитися для врятування людства від зла.
• месмеризм — Антинаукове уявлення про випромінювання планетами особливої магнітної сили та про вплив її на хвороби.
• месник — Той, хто мстить.
• месниця — Жін. до ме́сник.
• месьє — Ввічливе звертання до чоловіка у Франції або до француза.
• мета — Те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти; ціль.
• метабіоз — форма взаємовідношень між мікроорганізмами, коли одні з них підготовляють умови, потрібні для наступної дії інших…
• метаболізм — Обмін речовин в організмах.
• метаболія — те саме що й метаморфоз.
• метагалактика — Сукупність зоряних систем (галактик), що їх можна спостерігати й вивчати за допомогою телескопів та інших сучасних…
• метагенез — Закономірна зміна у деяких тварин двох поколінь, з яких одне розмножується статевим шляхом, друге — нестатевим.
• метадані — Інформація про інші дані, яка описує їхні характеристики та походження.
• метазнання — в штучному інтелекті — частина бази знань, що описує її структуру
• метазоа — загальна назва всіх багатоклітинних тварин.
• метал — Хімічно проста речовина або сплав, ознаками якої є висока міцність, ковкість, добра тепло— та електропровідність і…
• металевість — Абстр. ім. до метале́вий 2, 3.
• металізація — Дія за знач. металізува́ти.
• металіст — Робітник металопромисловості.
• металобрухт — Скорочення: металевий брухт.
• металогенія — Розділ науки, що вивчає геологічні і геохімічні закономірності розміщення рудних корисних копалин у земній корі.
• металогіка — теорія, що досліджує системи й поняття сучасної формальної логіки.
• металографія — Наука про будову (структуру) та фізичні властивості металів і сплавів.
• металознавець — Фахівець з металознавства.
• металознавство — Наука, що вивчає склад, будову та властивості металів і сплавів та закономірності їх зміни залежно від хімічного…
• металоізол — водонепроникний матеріал, тонка металева фольга, вкрита з обох боків шаром бітуму.
• металоїд — Застаріла, неточна назва простої речовини неметалічного характеру; неметал.
• металокераміка — Галузь металургії, що виготовляє порошки металів і неметалів, а також вироби з них; порошкова металургія.
• металоконструкція — Скорочення: металева конструкція.
• металокріплення — Скорочення: металеве кріплення.
• металолом — Скорочення: металевий лом.
• металообробка — Обробка металів.
• металооптика — розділ оптики, де вивчають оптичні властивості металів, зокрема вимірювання оптичних констант металів і встановлення…
• металопласт — біматеріал, що являє собою металевий лист з полімерним покриттям.
• металопрокат — Прокатка металу.
• металопромисловість — Промисловість, завданням якої є виробництво і обробка металів (металургія та машинобудування).
• металоріз — Робітник, що обробляє метали способом різання.
• металотермія — одержання металів (і сплавів) відновленням (виділенням) їх з якихось сполук іншими металами (відновниками), що…
• металофізика — Розділ фізики, в якому вивчаються природа, структура та властивості металів і сплавів.
• металофон — Ударний музичний інструмент, який складається з ряду металевих пластинок, підібраних за звучанням у певному порядку…
• металург — Фахівець з металургії.
• металургія — Галузь важкої промисловості, що займається добуванням металів з руд і їх первинною обробкою.
• метальник — Той, хто займається метанням чого-небудь.
• метальниця — Жін. до мета́льник.
• метамерія — Тип будови тіла тварини, при якому розрізняється ряд поздовжньо розташованих однорідних члеників.
• метаморфізм — Процес перетворення структури й складу гірських порід під впливом фізичних та хімічних факторів.
• метаморфоз — Перетворення, перехід з однієї стадії або форми в іншу, що супроводжується набуттям нових функцій, іншого зовнішнього…
• метаморфоза — Перетворення однієї форми чого-небудь в іншу; видозміна (у 1 знач.).
• метан — Безбарвний газ, що являє собою найпростішу сполуку вуглецю з воднем; болотяний, або рудниковий, газ.
• метанефрос — парний орган видільної системи у плазунів, птахів, ссавців і людини. те саме, що й нирка.
• метання — Дія за знач. мета́ти.
• метанол — те саме, що й метиловий спирт.
• метантанк — резервуар для біологічної переробки (метанового зброджування) осаду, що утворюється при очищенні стічних вод.
• метасоматизм — процес заміни одних мінералів гірської породи іншими зі зміною її хімічного складу при взаємодії цієї породи з…
• метасоматоз — процес заміни одних мінералів гірської породи іншими зі зміною її хімічного складу при взаємодії цієї породи з…
• метастаз — Перенесення певного патологічного матеріалу з ураженої частини організму в іншу, де й виникає відповідний хворобливий…
• метастазування — Дія за знач. метастазува́ти.
• метатеза — Мимовільна перестановка двох сусідніх-звуків у слові, напр.: "тарілка" замість "талірка" (з німецької Teller)…
• метатеорія — логічна теорія, яка вивчає закономірність якоїсь іншої теорії
• метафаза — друга фаза, етап непрямого поділу клітин (мітозу).
• метафізик — Послідовник метафізики, метафізичних поглядів, переконань.
• метафізика — Протилежний діалектиці спосіб мислення й метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їх внутрішнім зв’язком…
• метафора — Художній засіб, що полягає в переносному вживанні слова або виразу на основі аналогії, схожості або порівняння, а…
• метафоризація — Творення словесного образу за допомогою метафори.
• метафоричність — Властивість за знач. метафори́чний.
• метафос — фосфорорганічний препарат, що його застосовують для боротьби з шкідливими комахами.
• метафраза — Фраза, що утворюється при буквальному перекладі з однієї мови на іншу.
• метацентр — Центр кривизни траєкторії, по якій переміщується центр ваги підводної частини судна, якщо воно виведене з рівноваги.
• метгемоглобін — продукт окислення гемоглобіну деякими отрутами (нітрати, нітрити, анілін тощо), іноді ліками при поглинанні їх…
• метелик — Комаха ряду метеликів ( див. мете́лики).
• метеликоловка — Прилад для виловлювання метеликів.
• метелиця — Сильний вітер із снігом; заметіль, хуртовина.
• метемпсихоз — Релігійно-містичне уявлення про переселення душі померлого з одного організму в інший; переселення душ.
• метеозведення — Скорочення: метеорологічне зведення.
• метеор — Тверде тіло космічного походження, що потрапляє з величезною швидкістю в земну атмосферу; падаюча зірка.
• метеоракета — літальний апарат для дослідження параметрів (температури, тиску) та фізичних процесів у верхніх шарах атмосфери.
• метеоризм — Здуття живота внаслідок скупчення газів у кишечнику.
• метеорит — Тіло космічного походження, що досягло поверхні Землі, не встигнувши повністю випаруватися або розпилитися в…
• метеоритика — Наука про метеорити.
• метеорограф — Прилад для одночасного автоматичного записування кількох метеорологічних елементів у високих шарах атмосфери…
• метеорографія — Опис метеорів.
• метеороліт — Кам’яний метеорит.
• метеоролог — Фахівець з метеорології.
• метеорологія — Наука, що вивчає земну атмосферу, її властивості та процеси, що в ній відбуваються.
• метеослужба — Скорочення: метеорологічна служба.
• метеоспостереження — спостереження за метеоумовами
• метеостанція — Скорочення: метеорологічна станція.
• метизація — Схрещування різних порід тварин або різних сортів рослин з метою поліпшення їх якостей.
• метикування — Міркування з якого-небудь приводу.
• метикуватість — Властивість за знач. метикува́тий.
• метил — Група атомів, що складається з одного атома вуглецю і трьох атомів водню з однією вільною частиною; входить до складу…
• метиламін — органічна сполука, газ з різким неприємним запахом.
• метилбензол — толуол; органічна сполука, похідна від бензолу; безбарвна рідина з своєрідним запахом, отруйна.
• метилвіолет — органічний барвник, кристалічний порошок з зеленим металічним блиском.
• метилен — Група атомів, що складається з одного атома вуглецю і двох атомів водню; входить до складу численних органічних сполук.
• метилметакрилат — органічна сполука, метиловий ефір метакрилової (метилакрилової) кислоти; безбарвна прозора рідина.
• метилоранж — органічний барвник. Водний розчин М. застосовують як індикатор, що набуває в кислому середовищі червоного кольору, а в…
• метилтестостерон — лікарський препарат, синтетичний замінник чоловічого статевого гормона.
• метис — Тварина або рослина, виведена метизацією.
• метиска — Жін. до мети́с.
• метіль — Метелиця (у 1 знач.).
• метільник — Той, хто мете, підмітає.
• метіонін — Сірковмісна амінокислота, що входить до складу білків тваринного і рослинного походження.
• метка — Нанизаний на нитку, дріт і т. ін. ряд чого-небудь (переважно риби); низка.
• меткість — Властивість за знач. метки́й.
• метлюг — Трав’яниста рослина родини злакових з розлогою волоттю, що росте як бур’ян у посівах жита, пшениці, ячменю.
• метод — Спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя.
• метода — Метод (у 2 знач.).
• методизм — послідовність у роботі, навчанні, викладі чогось тощо.
• методика — Сукупність взаємозв’язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи.
• методист — Фахівець з методики викладання якого-небудь предмета.
• методистка — Жін. до методи́ст.
• методичність — Властивість за знач. методи́чний 2; послідовність, систематичність.
• методолог — Фахівець з методології.
• методологія — Вчення про науковий метод пізнання й перетворення світу, його філософська, теоретична основа.
• метол — Білий дрібнокристалічний порошок, що добре розчиняється у воді; застосовується у фотографії як проявник.
• метонімія — Один з основних тропів у поетичній і звичайній мові, в основі якого лежить перенесення назви одного поняття на інше…
• метоп — прямокутна кам’яна плита, часто прикрашена рельєфними зображеннями, що входить у фриз доричного ордера.
• метр — Основна одиниця довжини у метричній системі мір, що дорівнює ста сантиметрам.
• метраж — Довжина чого-небудь у метрах.
• метранпаж — Старший складач друкарні, який верстає полоси набору.
• метрдотель — Розпорядник у ресторані.
• метрика — Вчення про віршові розміри й ритми в поезії
• метрит — Запалення м’язового шару стінки матки.
• метрівка — Те саме, що метр¹2.
• метро — Те саме, що метрополіте́н.
• метробуд — Організація, що займається будівництвом метрополітену.
• метробудівець — Будівник метрополітену.
• метролог — Фахівець із метрології.
• метрологія — Наука про міри та ваги.
• метроном — Механічний прилад з маятником для відраховування на слух рівних невеликих проміжків часу; застосовується при точних…
• метрополітен — Міська електрична залізниця, що проходить під землею в тунелях, а на поверхні по мостах-естакадах або по спеціально…
• метрополітенівець — Працівник метрополітену.
• метрополія — У стародавній Греції — місто-держава (поліс) стосовно до заснованих ним в інших землях поселень (колоній).
• метушіння — Дія за знач. метуши́тися.
• метушливість — Властивість за знач. метушли́вий.
• метушня — Те саме, що метуші́ння.
• механізатор — Фахівець із механізації.
• механізація — Оснащення виробництва машинами та механізмами; повна або часткова заміна засобів ручної праці машинами та механізмами.
• механізм — Пристрій, що передає або перетворює рух.
• механік — Фахівець із механіки (у 1, 2 знач.).
• механіка — Наука про механічний рух тіл та про взаємодію, що виникає при цьому між тілами.
• механіст — Послідовник, прихильник механіцизму.
• механістичність — Властивість за знач. механісти́чний.
• механіцизм — Антидіалектичний напрям у філософії, що зводить усю багатогранність світу до механічного руху однорідних часток…
• механіцист — Те саме, що механі́ст.
• механотерапія — Метод лікування хворих фізичними вправами за допомогою спеціальних апаратів.
• механотрон — електронна лампа, в якій керування електричним струмом здійснюється механічно (переміщуванням одного або кількох її…
• механохімія — вчення про полімери, що досліджує хімічні перетворення в них від діяння механічних сил.
• меценат — Багатий покровитель наук та мистецтв, а також їх представників.
• меценатка — Жін. до мецена́т.
• меценатство — Діяльність мецената; покровительство мецената.
• меццо — Те саме, що ме́ццо-сопра́но.
• меч — Старовинна холодна зброя у вигляді двосічного прямого довгого клинка з рукояткою.
• мечет — У чорноморських рибалок та запорожців — піч для випікання хліба.
• мечник — Воїн, озброєний мечем.
• мечоніс — Те саме, що меч-ри́ба.
• мечоносець — Воїн, озброєний мечем, а також слуга, що носив за лицарем його меч.
• мечохвіст — Морська тварина ряду членистоногих із сплющеним тілом, вкритим панциром, що закінчується довгим хвостовим…
• мешканець — Особа, що займає якесь приміщення як житло; жилець.
• мешканка — Жін. до ме́шканець.
• мешкання — Дія і стан за знач. ме́шкати.
• мжа — Мжичка.
• мжичка — Дуже дрібні краплі води, які насичують повітря; дрібний, густий дощ; мряка (у 1 знач.).
• мзда — Плата, винагорода за що-небудь.
• мигавка — Те саме, що блискави́ця 2.
• мигання — Дія за знач. мига́ти.
• мигдалик — Зменш.-пестл. до мигда́ль.
• мигдалина — Ядро мигдалевого горіха.
• мигдаль — Південне невисоке дерево або кущ родини розоцвітих з ніжно-рожевими квітками та овальними плодами — горіхами.
• мигдальник — Те саме, що бобчу́к.
• мигичка — Мжичка.
• миготіння — Дія і стан за знач. миготі́ти.
• мигтіння — Дія і стан за знач. мигті́ти.
• мигунець — Те саме, що кагане́ць 1.
• миза — Розташована окремо за містом садиба з сільськогосподарськими будівлями (перев. у Прибалтиці).
• мийка — Ганчірка, віхоть для миття чого-небудь.
• мийник — Робітник, який займається миттям, промиванням чого-небудь.
• мийниця — Жін. до ми́йник.
• микальник — Той, хто займається миканням ( див. ми́кання¹).

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.