Слова на літеру Х

• ходження — Ходіння.
• ходики — Настінний годинник простої конструкції з гирями.
• ходіння — Дія за знач. ходи́ти 1-13.
• ходка — Поїздка з поверненням на вихідне місце з метою доставки вантажів, пасажирів і т. ін.
• ходовість — Абстр. ім. до ходови́й 6.
• ходозменшувач — Механізм для зменшення швидкості машини.
• ходок — Те саме, що хода́к 1, 2.
• ходульність — Абстр. ім. до ходу́льний 2.
• ходунок — Дитина, яка тільки почала ходити.
• ходьба — Те саме, що ході́ння.
• хокеїст — Гравець у хокей.
• хокей — Спортивна командна гра з шайбою або м’ячем на льодовому майданчику або трав’яному полі.
• хоку — Традиційний жанр японської поезії, невеликий вірш із трьох рядків.
• хол — Велике приміщення, призначене для чого-небудь (зал для публічних зборів, кімната для чекання в готелі, театрі, кіно…
• холангіт — Медичний термін, що означає запалення жовчних проток.
• холдинг — Компанія, яка сама не має виробничих підприємств, а володіє акціями інших компаній.
• холензим — лікарський препарат.
• холера — Гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання, що супроводжується корчами, проносом, блюванням.
• холерик — Людина з енергійним, але неврівноваженим типом нервової системи.
• холестерин — Органічна жироподібна речовина, яка міститься в усіх органах і тканинах організму, а також у продуктах харчування й…
• холецистит — Запалення жовчного міхура.
• холецистографія — метод штучного контрастного рентгенологічного дослідження жовчного міхура.
• холізм — ідеалістичний напрям сучасної філософії, що розглядає цілісність світу як наслідок творчої активності якогось…
• холін — Азотиста органічна речовина, вітамін групи В, що бере участь у жировому обміні організму.
• холка — Підвищення, горбок у місці переходу шиї тварини (коня, вола та ін.) в хребет.
• холод — Низька температура навколишнього середовища (повітря, води тощо).
• холодець — Драглиста страва, яку одержують при охолодженні м’ясного або рибного відвару з подрібненими шматочками м’яса чи риби.
• холодильник — Спеціальне приміщення, споруда для охолоджування і зберігання продуктів, що швидко псуються.
• холоднеча — Дуже великий холод.
• холодність — Абстр. ім. до холо́дний 1.
• холоднокровність — Властивість за знач. холоднокро́вний.
• холодноламкість — Властивість за знач. холодноламки́й.
• холоднуватість — Абстр. ім. до холоднува́тий.
• холодоагент — Хімічний розчин в холодильних установках, який спричиняє охолодження.
• холодобойня — Невелика бойня, що має холодильники для зберігання м’яса забитих тварин.
• холодокомбінат — Підприємство харчової промисловості з холодильними установками для виготовлення свіжоморожених продуктів.
• холодоносій — Те саме, що холодоаге́нт.
• холодостійкість — Властивість за знач. холодостійки́й.
• холодотранспорт — Транспортні засоби з холодильними установками для перевезення продуктів, що швидко псуються.
• холодюка — Збільш. до хо́лод.
• холонім — поняття, що відноситься до іншого поняття як ціле до своєї складової частини
• холоп — У Давній Русі — підневільна особа, близька за суспільним становищем до раба; пізніше — двірський слуга, кріпак.
• холопка — Жін. до холо́п.
• холопство — Становище холопа (у 1 знач.).
• холостіння — Дія за знач. холости́ти.
• холоша — Те саме, що штани́на.
• холощення — Дія за знач. холости́ти.
• холощій — Той, хто здійснює холостіння.
• холуй — Лакей, слуга.
• холуйство — Поведінка, вчинки холуя.
• хомут — Шийна частина кінської упряжі, що являє собою дерев’яний остов (кліщі), вкритий м’яким валиком.
• хомʼяк — українське прізвище
• хомʼячок — Невеликий пухнастий гризун із великими защічними мішками, якого часто тримають удома.
• хондрила — Каучуконосна трава родини складноцвітих.
• хондрит — запалення хряща.
• хондріом — сукупність усіх мітохондрій, які містяться в одній клітині.
• хондрома — доброякісна пухлина з хрящової тканини.
• хопер — саморозвантажний вагон з кузовом - бункером, яким перевозять сипкі вантажі.
• хопта — Бур’ян.
• хор — Співочий колектив, шо разом виконує вокальні твори.
• хорал — Церковний багатоголосий хоровий спів; хвалебна духовна пісня (перев. у католиків і протестантів).
• хорда — Пряма, що сполучає дві будь-які точки кривої лінії або поверхні.
• хордометр — Прилад для вимірювання товщини струн.
• хорей — Віршувальний розмір — двоскладова стопа з наголосом на першому складі.
• хореограф — Майстер хореографії; балетмейстер.
• хореографія — Мистецтво створення танцю й танцювальних вистав.
• хорея — Захворювання нервової системи людини, що характеризується мимовільним сіпанням, гримасами, некоординованими рухами.
• хорист — Співак, артист хору (у 1 знач.).
• хористка — Жін. до хори́ст.
• хоріон — Зовнішня оболонка зародків плазунів, птахів, ссавців і людини на початкових стадіях їхнього розвитку.
• хоріямб — Віршувальний розмір — чотирискладова стопа, утворена поєднанням хорея і ямба.
• хоркання — Дія за знач. хо́ркати і звуки, утворювані цією дією.
• хормейстер — Керівник хору (у 1 знач.), хоровий диригент.
• хоробрість — Мужність і рішучість у вчинках, уміння побороти в собі страх; сміливість.
• хоровик — Автор хорової музики, а також керівник хору.
• хоровод — Досить поширений старовинний, перев. слов’янський масовий народний танець, учасники якого ходять по колу з піснями…
• хорологія — розділ біології, який вивчає області поширення (ареал) окремих видів, родів і родин тварин та рослин.
• хоромина — Великий будинок.
• хоронитель — Те саме, що охоро́нник.
• хоронителька — Жін. до хорони́тель.
• хорт — Тонконогий, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, з прямою шерстю мисливський собака.
• хортеня — Маля хортиці.
• хортиця — Самиця хорта.
• хортище — Збільш. до хорт.
• хоругва — Корогва.
• хорунженко — Син хорунжого.
• хорунжий — Особа, що носила прапор або корогву війська; прапороносець.
• хорунжівна — Дочка хорунжого.
• хосен — Користь.
• хосенність — Якість за знач. хосе́нний.
• хоспіс — Медичний заклад для догляду та полегшення страждань безнадійно хворих людей.
• хота — іспанський народний парний танець.
• хотіння — Бажання, прагнення чого-небудь, потяг до здійснення чогось.
• хоха — Міфічна істота, якою лякають дітей.
• хохітва — Те саме, що стре́пет.
• хохуля — Водяний комахоїдний звірок з цінним хутром темно-бурого кольору, а також хутро цього звірка.
• храбрування — Дія за знач. храбрува́ти і храбрува́тися.
• храм — Будівля, де відбуваються богослужіння, релігійні обряди.
• храмина — Храм (у 1, 3 знач.).
• храмовник — Член середньовічного католицького духовно-рицарського ордену; тамплієр.
• храмування — Дія за знач. храмува́ти.
• храп — Нижня й середня частина перенісся тварини (перев. коня).
• храпко — українське прізвище
• хребет — Осьовий скелет хребетних тварин і людини, який складається з окремих хребців, сполучених між собою міжхребцевими…
• хребець — Окрема кістка (або в деяких тварин хрящ), що є складовою частиною хребта тварини і людини.
• хребтина — Те саме, що хребе́т 1, 2.
• хрест — Предмет і символ культу християнської релігії, який являє собою стрижень з однією або кількома поперечками у верхній…
• хрестильниця — Посудина з водою, в яку опускають дитину при церковному обряді хрещення; купіль.
• хрестильня — Те саме, що хрести́льниця.
• хрестини — Християнський церковний обряд хрещення, а також частування, святкування після цього обряду.
• хреститель — Той, хто здійснює обряд хрещення; перев. вживається як назва християнського святого Іоанна, який, за євангельською…
• хрестовик — Павук з світлою хрестоподібною плямою на спині.
• хрестовина — Дві планки, два бруси і т. ін., з’єднані хрестоподібне.
• хрестоматія — Збірник вибраних творів або уривків з них, складений як навчальний посібник.
• хрестоносець — Учасник хрестового походу (від знака хреста на його одязі).
• хрещеник — Хлопчик по відношенню до своїх хрещених батька та матері.
• хрещениця — Жін. до хреще́ник.
• хрещення — Релігійний обряд, який відправляють над новонародженими або дорослими на знак прилучення їх до християнської церкви.
• хрещик — Те саме, що хре́стик.
• хризаліда — Те саме, що ля́лечка 2.
• хризантема — Декоративна рослина родини складноцвітих з розкішними махровими суцвіттями різноманітного забарвлення.
• хризоберил — Коштовний прозорий камінь золотисто-жовтого кольору.
• хризокола — Мінерал класу силікатів блакитного, зеленого, синього кольору; мідна руда.
• хризоліт — Загальна назва золотисто-жовтих або зелених прозорих коштовних каменів, яка об’єднує різновиди двох мінералів…
• хризопраз — Напівкоштовний камінь яблучно-зеленого кольору, різновид халцедону.
• хризотил — мінерал класу силікатів, зеленувато-жовтого кольору. Використовують як вогнетривкий і теплоізоляційний матеріал.
• хрип — Сиплий нечистого тону звук, який видається при утрудненому диханні, нездоровому або пересохлому горлі тощо.
• хрипіння — Дія за знач. хрипі́ти і звуки, утворювані цією дією.
• хрипкість — Властивість за знач. хрипки́й.
• хриплість — Властивість за знач. хри́плий.
• хрипота — Утруднення в диханні, що супроводжується сиплими звуками.
• хрипуватість — Властивість за знач. хрипува́тий.
• хрипун — Людина з хрипким голосом.
• христини — Хрестини.
• християнин — Той, хто визнає християнство.
• християнізація — Прилучення до християнської релігії, навернення в християнство (у 1 знач.).
• християнка — Жін. до христия́нин.
• християнство — Релігія, що виникла в І ст. н. е. і грунтується на вірі в Ісуса Христа як боголюдини, який нібито зійшов на землю й…
• христолюбець — Людина благочестивої, побожної поведінки (перев. той, хто жертвує на церковні потреби).
• христосування — Дія за знач. христо́суватися.
• хрищення — Християнський обряд прийняття людини в лоно церкви через воду.
• хрия — У риториці — промова на задану тему, складена за певними правилами; прийоми складання такої промови.
• хрінниця — Назва деяких трав’янистих рослин, що використовуються народною медициною для лікування пропасниці, а також як засіб…
• хрінничка — Посудина для тертого хріну, що подається до столу.
• хробак — Личинка комах, яка живе в землі.
• хробачисько — Збільш. до хроба́к 1-3.
• хробачня — Збірн. до хроба́к 1, 2.
• хробаччя — Хробачня.
• хрокання — Дія за знач. хро́кати¹ і звуки, утворювані цією дією.
• хром — Хімічний елемент — твердий сріблястий метал, вживаний для виготовлення сплавів і покриття металевих виробів.
• хроматизація — Процес зміни діатонічного ладу через підвищення або зниження.
• хроматизм — Властивість білого променя розкладатися на промені різних кольорів або властивість деяких речовин забарвлювати…
• хроматин — Речовина ядер тваринних і рослинних клітин, здатна забарвлюватися основними ядерними барвниками; відіграє важливу роль…
• хроматографія — Метод розподілу й аналізу сумішей речовин, який грунтується на різній сорбції складових частин яким-небудь вбирачем.
• хроматометрія — метод кількісного аналізу, при якому основним реагентом є титрований розчин біохромату калію.
• хроматоскоп — Різновид нерухомого калейдоскопа із забарвленими камінцями і скельцями, прикріпленими до обертового валка.
• хромель — Сплав нікелю з хромом, який має стійкість при високих температурах.
• хроміт — Мінерал темного кольору, який містить хром (у 1 знач.) і залізо; хромистий залізняк.
• хромоген — Безбарвна речовина, що міститься в клітинах організму людини, тварин і рослин, набуває забарвлення при окисленні і є…
• хромолітограф — Майстер-літограф, який виготовляє друкарську форму для відтворювання багатоколірних оригіналів.
• хромолітографія — Літографський спосіб друкування багатоколірних зображень.
• хромосома — Структурний елемент клітинного ядра рослинних і тваринних організмів, який є основним носієм одиниць спадковості…
• хромосфера — Шар сонячної атмосфери, який спостерігається під час затемнень у вигляді червоної смуги навколо Сонця.
• хромотипія — спосіб багатокольорового типографського друку і відбиток отриманий таким способом.
• хромофотографія — Кольорова фотографія.
• хромоцистоскопія — метод функціонального дослідження нирок за допомогою барвника індигокарміну.
• хромпік — Двохромовокислий калій, який застосовують як окислювач у шкіряній і текстильній промисловості.
• хромування — Дія за знач. хромува́ти.
• хронік — Хронічний хворий.
• хроніка — Запис подій у часовій послідовності, зроблений сучасником; літопис.
• хронікальність — Властивість за знач. хроніка́льний.
• хронікер — Співробітник газети, журналу, радіомовлення і т. ін., який дає інформацію у відділ хроніки (у 3 знач.).
• хронікерка — Жін. до хроніке́р.
• хроніст — Укладач хроніки (у 1 знач.).
• хронічка — Жін. до хро́нік.
• хронограма — Латинський вірш, у якому початкові літери рядків підібрані з римських цифр (V, X, L) так, що утворюють рік тієї події…
• хронограф — Пам’ятка стародавньої писемності, яка містить огляд загальної історії або хроніку окремої країни.
• хронографія — Написання хронографів ( див. хроно́граф¹).
• хронолог — Той, хто укладає хронологію (у 1 знач.); фахівець з хронологізації.
• хронологізація — Визначення, встановлення часу виникнення, існування чого-небудь.
• хронологія — Запис історичних подій в їх часовій послідовності; літописання
• хронометр — Точний переносний годинник з балансиром, який застосовується в астрономії, геодезії, мореплавстві тощо.
• хронометраж — Вимірювання робочого часу, що йде на виконання виробничих елементів операцій.
• хронометражист — Працівник, який провадить хронометраж.
• хронометражистка — Жін. до хронометражи́ст.
• хронометрист — Той, хто веде запис тривалості гімнастичних вправ, спортивних ігор і т. ін. за допомогою секундоміра.
• хронометрування — Дія за знач. хронометрува́ти.
• хронос — бог-уособлення абстрактного часу, початку і кінця
• хроноскоп — Прилад для реєстрації дуже малих проміжків часу, а також для порівняння показань двох годинників або показань…
• хронотоп — Літературний термін, що позначає єдність часу та простору у творі.
• хропак — Те саме, що хропі́ння.
• хропіння — Дія за знач. хропі́ти, хропти́ і звуки, утворювані цією дією.
• хропун — Той, хто хропе, має звичку хропіти.
• хропунка — Жін. до хропу́н.
• хропуха — Жін. до хропу́н.
• хрумкіт — Звук при жуванні, подрібненні їжі зубами.
• хрумтіння — Дія за знач. хрумті́ти і звуки, утворювані цією дією.
• хрунь — Свиня
• хрупання — Дія за знач. хру́пати і звуки, утворювані цією дією.
• хрупіт — Тріск, хрускіт.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.