Слова на літеру Х

• химерність — Абстр. ім. до химе́рний.
• химерування — Дія за знач. химерува́ти.
• химорода — Дивацтво, вигадка.
• химородник — Ворожбит.
• химородниця — Жін. до хи́мородник.
• химородь — Химорода.
• хиріння — Дія за знач. хи́рі́ти.
• хирість — Абстр. ім. до хи́рий.
• хирлявість — Абстр. ім. до хирля́вий.
• хирляк — Те саме, що хиря́к.
• хирність — Абстр. ім. до хи́рний.
• хирявість — Абстр. ім. до хи́рявий.
• хиряк — Хвороблива, квола, немічна людина.
• хист — Уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності.
• хисткість — Абстр. ім. до хистки́й¹ 1, 3.
• хитавиця — Гойдання на хвилях (про судно).
• хитанина — Те саме, що хита́ння.
• хитання — Дія за знач. хита́ти і хита́тися.
• хиткість — Абстр. ім. до хитки́й.
• хитрик — Те саме, до хитру́н.
• хитринка — Деяка хитрість, кмітливість, лукавство в кого-небудь, у чиємусь характері.
• хитрість — Властивість за знач. хи́трий.
• хитромудрість — Абстр. ім. до хитрому́дрий.
• хитромудрощі — Те саме, що хи́трощі.
• хитроплетиво — Те саме, що хитросплеті́ння.
• хитросплетення — Те саме, що хитросплеті́ння.
• хитросплетіння — Майстерне, складне переплетення чого-небудь; складний, мудрований виклад, розвиток чого-небудь (думок, сюжету і т. ін.).
• хитрощі — Неправдиві, нечесні вчинки, неправдива, нечесна поведінка.
• хитрування — Дія за знач. хитрува́ти.
• хитруватість — Властивість за знач. хитрува́тий.
• хитрун — Той, хто вміє хитрувати.
• хитрунка — Жін. до хитру́н.
• хитруха — Жін. до хитру́н.
• хитрюга — Дуже хитра людина або тварина.
• хитряк — Те саме, що хитру́н.
• хихикання — Дія за знач. хихи́кати і хіхі́кати і звуки, утворювані цією дією.
• хихоньки — Сміх, жарти.
• хихотання — Дія за знач. хихота́ти і звуки, утворювані цією дією.
• хихотіння — Дія за знач. хихоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
• хіазм — Те саме, що хіа́зма.
• хіазма — Перехрещення зорових нервів на нижній поверхні проміжного мозку хребетних.
• хід — Рух, переміщення кого-, чого-небудь у якомусь напрямі.
• хідник — Те саме, що хід 4.
• хідня — Те саме, що ході́ння.
• хілус — рідина, що міститься в лімфатичних судинах кишечника тварин і людини. Являє собою лімфу, збагачену краплинами жиру.
• хімзавод — Промислове підприємство, що випускає різноманітну хімічну продукцію.
• хімізація — Широке впровадження досягнень хімії в різних галузях народного господарства.
• хімізм — Хімічна природа якої-небудь речовини, певного явища, процесу.
• хімік — Фахівець з хімії.
• хіміопрепарат — препарат, стосовний у хіміотерапії
• хіміотерапія — Лікування хвороб хімічними препаратами.
• хіміотропізм — Те саме, що хемотропі́зм.
• хімія — Наука про склад, будову, властивості та перетворення речовин.
• хімотрон — Електрохімічний перетворювач, принцип дії якого грунтується на явищах, що відбуваються завдяки проходженню струму…
• хімотроніка — Галузь науки й техніки, що вивчає принципи побудови й способи використання хімотронів.
• хімус — вміст тонких кишок тварин і людини. Утворюється з їжі під впливом травних соків. При просуванні Х. по кишечнику…
• хімчистка — Хімічна чистка.
• хіна — Те саме, що хіні́н.
• хінді — Державна мова Індії, створена на основі хіндустані та санскриту; належить до індійської групи індоєвропейських мов.
• хіндустані — Назва корінного населення Індії й Пакистану.
• хінідин — Лікарський препарат для лікування порушень серцевого ритму.
• хінін — Алкалоїд кори хінного дерева; білий кристалічний гіркий на смак порошок, що використовується в основному як…
• хінозол — лікарський препарат.
• хінолін — органічна гетероциклічна сполука, безбарвна, частіше жовтувата рідина з різким запахом.
• хіоносфера — шар атмосфери, всередині якого можливий сталий додатній баланс твердих атмосферних опадів.
• хіпі — Молодіжна субкультура, представники якої виступають за мир і свободу.
• хіпстер — Представник молодіжної субкультури, який цікавиться альтернативним мистецтвом і модою.
• хірагана — складові знаки японської писемності
• хіромант — Особа, що займається хіромантією.
• хіромантія — Ворожіння по лініях на долонях рук та провіщання на цій основі майбутньої долі людини.
• хіромантка — Жін. до хірома́нт.
• хіротонія — Посвячення духовної особи в певний сан (єпископа, диякона тощо).
• хірург — Лікар, фахівець з хірургії.
• хірургія — Галузь клінічної медицини, що вивчає захворювання, основним методом лікування яких є хірургічна операція.
• хітин — Органічна речовина, що належить до групи вуглеводів; утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, оболонки клітин…
• хітон — Чоловічий і жіночий лляний або вовняний одяг у стародавніх греків, що нагадував сорочку (перев. без рукавів)…
• хламида — Чоловічий верхній одяг стародавніх греків та римлян у вигляді короткого плаща із застібкою на правому плечі або на…
• хламідомонада — Одноклітинна зелена водорість, яка при масовому розмноженні викликає так зване цвітіння води.
• хлип — Дія за знач. хли́пати і звуки, утворювані цією дією.
• хлипання — Дія за знач. хли́пати і звуки, утворювані цією дією.
• хлист — Прут або ремінний батіг, що використовується для верхової їзди, дресирування звірів і т. ін.
• хлистівка — Жін. до хлист².
• хлистівщина — Те саме, що хлисті́вство.
• хліб — Харчовий продукт, що випікається з борошна.
• хлібеня — Невелика хлібина.
• хлібець — Невелика хлібина
• хлібина — Один виріб з борошна певної форми; буханець.
• хлібниця — Жін. до хлі́бник.
• хлібодавець — Той, хто годує, утримує кого-небудь.
• хлібодар — Те саме, що хліборо́б.
• хлібозавод — Підприємство для масового механізованого випікання хлібних виробів.
• хлібозаготівельник — Той, хто здійснює заготівлю хліба в зерні.
• хлібозаготівля — Планова заготівля державою хліба в зерні.
• хлібозаготівник — Те саме, що хлібозаготіве́льник.
• хлібозакупівля — Державна закупівля в колгоспів і радгоспів хліба в зерні.
• хлібозакуповування — Те саме. що хлібозакупі́вля.
• хлібозбирання — Збирання хлібів.
• хлібоздавальник — Той, хто здійснює хлібоздачу.
• хлібоздавання — Те саме, що хлібозда́ча.
• хлібопекарня — Те саме, що пека́рня 1.
• хлібопечення — Випікання хліба, хлібних виробів.
• хліборіз — Робітник, який ріже хліб (перев. в їдальнях).
• хліборізка — Жін. до хліборі́з.
• хлібороб — Селянин, який займається хліборобством.
• хліборобка — Жін. до хліборо́б.
• хліборобство — Галузь рільництва, пов’язана з вирощуванням хліба.
• хлібородність — Властивість за знач. хліборо́дний.
• хлібосол — Людина, яка любить приймати й щедро частувати гостей.
• хлібосолка — Жін. до хлібосо́л.
• хлібосольність — Властивість за знач. хлібосо́льний.
• хлібосольство — Те саме, що хлібосо́льність.
• хлібостій — Рослинний покрив хлібних полів до збирання врожаю.
• хліботоргівля — Оптова торгівля хлібом у зерні.
• хліботорговець — Той, хто веде оптову торгівлю хлібом у зерні.
• хлібофураж — Зерно й фураж як предмети сільськогосподарських заготівель.
• хлів — Будівля для свійської худоби та птиці.
• хлопавка — Іграшка у вигляді кольорової паперової трубочки, яка, розриваючись, видає різкий звук, хлопає.
• хлопак — Хлопець.
• хлопець — Дитина або підліток чоловічої статі.
• хлопище — Збільш. до хлоп¹ 2.
• хлопійко — Те саме, що хло́пець 1.
• хлопство — Збірн. до хлоп¹ 1.
• хлопцюга — Збільш. до хло́пець 1, 2.
• хлопчак — Те саме, що хло́пець 1, 3.
• хлопчик — Дитина чоловічої статі.
• хлопчина — Те саме, що хло́пець.
• хлопчисько — Те саме, що хло́пець 1.
• хлопчище — Збільш. до хло́пець 1, 2.
• хлопʼя — Дитина або підліток чоловічої статі.
• хлор — Жовтувато-зелений отруйний газ з різким задушливим запахом, що використовується для синтезу хлорорганічних сполук…
• хлорал — Безбарвна густа рідина з різким запахом, що добувається шляхом хлорування спирту; використовують у виробництві…
• хлоралгідрат — Органічна сполука, яку використовують у медицині як заспокійливий, снотворний, протикорчовий та знеболюючий засіб.
• хлораль — органічна сполука, безбарвна рухлива рідина з різким запахом.
• хлорамін — Хімічна сполука, хлоропохідна аміаку або амінів, розчин якої використовують як дезинфікуючий та знебарвлюючий засіб.
• хлорат — Безбарвна кристалічна отруйна речовина, сіль хлорнуватої кислоти; застосовують у піротехніці, виробництві сірників тощо.
• хлоратор — Апарат для хлорування води.
• хлорацетофенон — Безбарвні кристали, сильнодіюча сльозоточива, отруйна речовина.
• хлорбензол — органічна сполука, похідна бензолу, безбарвна рідина.
• хлорела — Рід одноклітинних зелених водоростей.
• хлоретил — лікарський препарат.
• хлорид — Сіль соляної (хлористоводневої) кислоти.
• хлорин — Вид штучного волокна; тканина з такого волокна.
• хлорит — Один з різновидів слюдоподібних мінералів, перев. зеленого кольору, що містить у собі хлористі сполуки.
• хлорка — Розмівна назва хлорного вапна, що використовується для дезінфекції.
• хлороз — Захворювання жінок — недокрів’я, пов’язане з нестачею в організмі заліза; бліда неміч.
• хлорофіл — Зелений пігмент рослин, який має здатність поглинати світлову енергію й перетворювати її в хімічну.
• хлороформ — Летка, солодка на смак, з характерним запахом рідина, що містить хлор; використовують як розчинник для жирів і смол…
• хлороформування — Дія за знач. хлороформува́ти.
• хлорофос — Кристалічна речовина, водний розчин якої використовують як отрутохімікат, перев. контактної та кишкової дії.
• хлорпікрин — Безбарвна важка рідина з різким запахом, сльозоточива отруйна речовина; застосовують у сільському господарстві як…
• хлорування — Дія за знач. хлорува́ти.
• хлудина — Лозина, різка.
• хльоскання — Дія за знач. хльо́скати і звуки, утворювані цією дією.
• хльост — Звуки від хльоскання чого-небудь гнучкого.
• хльостання — Дія за знач. хльо́стати і звуки, утворювані цією дією.
• хльосткість — Властивість за знач. хльостки́й 3.
• хлюпанина — Те саме, що хлю́пання.
• хлюпання — Дія за знач. хлю́пати і хлю́патися та звуки, утворювані цією дією.
• хлюпіт — Звуки від коливання, падіння води чи удару по її поверхні.
• хлюпотіння — Дія за знач. хлюпоті́ти і хлюпоті́тися та звуки, утворювані цією дією.
• хлюскання — Дія за знач. хлю́скати і звуки, утворювані цією дією.
• хлюст — Хитра, спритна в своїх діях людина; пройдисвіт.
• хлющ — Сильний дощ; злива.
• хляки — Найбільша частина шлунка жуйних тварин.
• хляпання — Дія за знач. хля́пати і звуки, утворювані цією дією.
• хляскіт — Звуки від биття по кому-, чому-небудь чимсь гнучким, від падіння крапель і т. ін.
• хлястик — Прямокутна або фігурна деталь верхнього одягу, що служить для стягування його в талії ззаду.
• хмара — Скупчення краплин води, кристаликів льоду та їхньої суміші в атмосфері у вигляді суцільної маси світлого або темного…
• хмарина — Окрема невелика хмара; те саме, що хма́ра.
• хмарище — Збільш. до хма́ра.
• хмарність — Скупчення хмар.
• хмаровиння — Збірн. до хма́ра.
• хмаровище — Збільш. до хма́ра.
• хмародряп — Те саме, що хмарочо́с.
• хмарочос — Дуже високий багатоповерховий будинок (перев. в американських містах).
• хмелина — Одне стебло хмелю (у 1 знач.).
• хмелівка — назва кількох населених пунктів в Україні
• хмеляр — Той, хто вирощує хміль.
• хмелярство — Вирощування хмелю як галузь сільського господарства.
• хмиз — Невеликі тонкі гілки, відділені від дерева.
• хмиззя — Те саме, що хмиз.
• хмизина — Одна відділена від дерева гілка.
• хмизняк — Дрібні лісові зарості; поросль.
• хмикання — Дія за знач. хми́кати і звуки, утворювані цією дією.
• хміль — Однорічна або багаторічна витка рослина родини шовковицевих, деякі види якої використовують у пивоварінні.
• хмільник — Насадження хмелю (у 1 знач.); місце, де росте хміль.
• хмільництво — Те саме, що хмеля́рство.
• хмурість — Абстр. ім. до хму́рий.
• хмурність — Абстр. ім. до хмурни́й.
• хна — Червоно-жовта фарба рослинного походження, яку використовують перев. для фарбування вовни, волосся, нігтів, а також…
• хобі — Яке-небудь захоплення, улюблене заняття на дозвіллі.
• хобот — Витягнута рухома носова частина морди в слонів та деяких інших тварин, що служить для дихання, нюхання, дотику й…
• хованка — Те саме, що схо́ванка¹ 2, 3.
• ховання — Дія за знач. хова́ти¹ і хова́тися¹.
• ховрах — Невелика тварина з роду гризунів родини білячих, поширена в Європі, Азії та Північній Америці; завдає великої шкоди…
• ховрашеня — Маля ховраха.
• ховрашок — Те саме, що ховра́х.
• хода — Процес ходіння; ходьба.
• ходак — Той, хто йде, ходить пішки.
• ходжа — Почесне звання в мусульман, яке давалося придворним, представникам духівництва, купецтва; особа, яка має це звання.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.