Слова на літеру К

• ксерограф — пристрій для одержання ксерографічних відбитків.
• ксерографія — спосіб електро-фотографії, що грунтується на дії світла на матеріал з «світлочутливим» напівпровідниковим шаром, на…
• ксероз — сухість шкіри, зумовлена зменшенням секреції шкірного сала.
• ксерокс — Копіювальний апарат для швидкого розмноження паперових документів.
• ксероморфізм — сукупність морфологічних і анатомічних ознак, що виникають у рослин як пристосування до посушливих умов.
• ксеростомія — сухість у роті. Спостерігається при ураженнях слинних залоз внаслідок двобічного пеариту лицьового нерва, цукровому…
• ксерофіт — Рослина засушливих місцевостей (пустель), пристосована до умов тривалої посухи.
• ксероформ — Суха мурашина кислота — жовтий порошок, що застосовується в мазях і присипках як антисептичний засіб.
• ксилема — Те саме, що деревина́ 1.
• ксиліл — тверді кристали білого кольору.
• ксиліт — багатоатомний спирт (пентит). Застосовують у харчовій промисловості. Жовчогінний і послабляючий засіб.
• ксилограф — гравер, різьбяр на дереві.
• ксилографія — Гравіювання на дереві.
• ксилол — Близький до бензолу ароматичний вуглеводень, що застосовується як розчинник у виробництві пластифікаторів…
• ксилоліт — Штучний будівельний матеріал із суміші цементу, тирси, азбесту тощо.
• ксилометр — прилад для визначення об'ємів деревної маси.
• ксилофон — Ударний музичний інструмент, що складається з низки дібраних у певному порядку дерев’яних пластинок, по яких ударяють…
• ксьондз — Польський католицький священик.
• куб — Правильний шестигранник, усі грані якого — квадрати.
• кубатура — Об’єм чогось у кубічних мірах.
• кубізм — У західноєвропейському буржуазному мистецтві початку XX ст.— формалістичний напрям, представники якого зображували…
• кубіст — Послідовник кубізму.
• кубістка — Жін. до кубі́ст.
• кублище — Збільш. до кубло́.
• кубло — Заглиблення в землі, часто під коренями дерев, де живуть і розмножуються звірі, плазуни; лігво.
• кубок — Великий келих; чара.
• кубометр — Кубічний метр.
• кубрик — Житлове приміщення на судні для команди.
• кування — Дія за знач. кува́ти¹.
• кувез — апарат для зігрівання недоношених дітей (грілка-ванночка, грілка-ліжечко).
• куверт — Комплект столового посуду для однієї особи.
• кувікання — Дія за знач. куві́кати та звуки, утворювані цією дією.
• куга — Водяна та болотяна рослина родини осокових із круглим безлистим стеблом.
• кугуар — Тварина родини котячих; пума.
• куделиця — Те саме, що ку́жі́ль.
• куделя — Те саме, що ку́жі́ль.
• кудкудакання — Дія за знач. кудкуда́кати та звуки, утворювані цією дією.
• кудла — Кудлата голова.
• кудлай — Кудлата собака.
• кудлань — Те саме, що кудла́й; патлань.
• кудлатість — Властивість за знач. кудла́тий.
• кудлач — Те саме, що кудла́й.
• кудли — Скуйовджені пасма волосся або вовни.
• куду — (1) (з мов)
• кужелина — Те саме, що ку́жі́ль.
• кужелиця — Те саме, що ку́жі́ль.
• кужівка — Частина прядки у вигляді кілка, на який намотують пряжу.
• кузен — Двоюрідний брат, а також взагалі родич (переважно в буржуазно-дворянському середовищі).
• кузина — Двоюрідна сестра, а також взагалі родичка (переважно в буржуазно-дворянському середовищі).
• кузинка — Те саме, що кузи́на.
• кузня — Майстерня (або цех), де обробляють метал куванням.
• кузов — Частина автомашини, автобуса тощо, признач. для перевезення людей або вантажу.
• кузька — Те саме, що кома́шка.
• куйовда — Кудлата людина або тварина.
• куйовдження — Дія за знач. куйо́вдити 1 і куйо́вдитися 1.
• кукан — У рибалок — тонка мотузка, на яку нанизують пійману рибу; низка (у 1 знач.).
• кукання — Дія за знач. ку́кати 1.
• кукіль — Бур’ян родини гвоздикових із темно-рожевими, зрідка білими квітками й отруйним насінням; росте серед хлібних злаків.
• кукільван — Рослина, що має гіркі та отруйні плоди.
• куклукскланівець — Член ку-клукс-клану.
• кукса — Залишок покаліченої або ампутованої руки, ноги, пальців.
• кукурікання — Дія за знач. кукурі́кати 1 і звуки, утворювані цією дією.
• кукурудзиння — Стебла кукурудзи.
• кукурудзище — Поле, на якому росла кукурудза.
• кукурудзівник — Фахівець із кукурудзівництва.
• кукурудзівництво — Вирощування кукурудзи як галузь сільського господарства.
• кукурудзник — Легкий навчально-тренувальний літак, який під час Вітчизняної війни використовували для бойових завдань.
• кукурудзодробарка — Машина для подрібнювання кукурудзи.
• кукурудзосаджалка — Машина для садіння кукурудзи.
• кукурудзянка — Крупи з кукурудзи.
• кулак — Кисть руки з зігнутими і притиснутими до долоні пальцями.
• кулан — Дикий азіатський осел.
• кулацюга — Збільш. до кула́к 1.
• кулачище — Збільш. до кула́к 1.
• кулачник — Той, хто полюбляє битися кулаками (у 1 знач.).
• кулаччя — Збірн. до кула́к 1.
• кулебʼяка — Довгий великий пиріг з кислого тіста з м’ясом, рибою, кашею тощо.
• кулемет — Автоматична скорострільна зброя малого калібру.
• кулеметник — Боєць кулеметного підрозділу; стрілець із кулемета.
• кулеметниця — Жін. до кулеме́тник.
• кулер — Пристрій для охолодження комп'ютерних деталей або автомат для розливу питної води.
• кулеша — Страва з кукурудзяного борошна.
• кулі — У деяких країнах Далекого Сходу, а також у ряді країн Азії, Африки та Америки — чорнороб, вантажник.
• кулінар — Фахівець із кулінарії; кухар.
• кулінарія — Мистецтво приготування їжі; куховарство.
• кулінарка — Жін. до куліна́р.
• куліса — Частини театральної декорації, що розміщуються з боків сцени; лаштунки.
• куліш — Густий суп (звичайно з пшона).
• кулішівка — назва кількох населених пунктів в Україні
• кулон — Жіноча прикраса з дорогоцінного каменю або іншого матеріалу на ланцюжку, яку носять на шиї.
• кулонометрія — електрохімічний метод аналізу, який грунтується на вимірюванні кількості електрики, що витрачається на електролітичне…
• кулуари — Приміщення (бокова зала, коридор) в громадських будівлях (парламентах, театрах і т. ін.) для відпочинку, а також для…
• куль — Обмолочений і обтрушений від уламків сніп жита або пшениці, що використовується для покрівлі.
• кульбаба — Трав’яниста рослина родини складноцвітих, стебло якої виділяє молочний сік, а пухнасте насіння розноситься вітром.
• кульгавість — Нерівна хода, викликана хворобою ноги або її укороченням.
• кульгання — Дія за знач. кульга́ти.
• кульман — Прилад (здвоєний шарнірний паралелограм із зрівноважувальними пружинами) для проведення паралельних ліній на кресленнях.
• кульмінація — Проходження світила через небесний меридіан.
• кульок — Те саме, що ку́лик.
• культ — Релігійне служіння божеству; релігійна обрядовість.
• культиватор — Сільськогосподарське знаряддя для розпушування зораного грунту, знищення бур’янів і т. ін.
• культивація — Обробіток грунту культиватором.
• культивування — Дія за знач. культивува́ти 2, 3.
• культпохід — Колективне відвідування культурно-освітнього закладу: театру, музею і т. ін.
• культпрацівник — Той, хто відає культурно-масовою роботою (в якій-небудь організації, установі тощо).
• культпрацівниця — Жін. до культпрацівни́к.
• культпроп — Той, хто відає справами агітації та пропаганди і культурно-освітньою роботою (в організації, установі тощо).
• культробота — Культурно-масова робота.
• культтовари — Товари, призначені для задоволення культурних потреб неселення (канцелярське приладдя, музичні інструменти і т. ін.).
• культура — Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії.
• культуризм — система фізичних вправ (здебільшого силових), що має сприяти формуванню м'язів, осанки; заняття такими вправами.
• культурник — Прихильник культурництва.
• культурництво — У дореволюційній Росії — напрям серед буржуазної інтелігенції, прихильники якого підміняли справжню боротьбу за…
• культурність — Рівень, ступінь освіченості, вихованості.
• культурологія — галузь знання, пов'язана з вивченням духовної культури суспільства
• культурософія — морально-духовної орієнтації для самопізнання й саморозвитку людини в системі культури
• культуртрегер — Іронічна назва імперіаліста-колонізатора, який прикриває гноблення народів загарбаних країн брехливими заявами про…
• культуртрегерство — Спосіб дій поведінка культу ртрегера, культу ртрегерів.
• культфонд — Грошовий фонд, признач. для культурно-освітніх потреб.
• кульчик — Сережка.
• кульша — Те саме, що стегно́.
• куля — Геометричне тіло, утворене обертанням кола навколо свого діаметра.
• кулястість — Абстр. ім. до куля́стий.
• кум — Хрещений батько по відношенню до батьків хрещеника і до хрещеної матері; батько дитини по відношенню до хрещеного…
• кума — Хрещена мати по відношенню до батьків хрещеника і до хрещеного батька; мати дитини по відношенню до хрещеного батька і…
• куман — Те саме, що кумане́ць.
• куманець — Керамічна фігурна посудина для спиртних напоїв, що використовується тепер здебільшого як прикраса.
• кумання — Дія за знач. кума́тися.
• кумарин — Речовина з запахом свіжоскошеного сіна, яка зустрічається в багатьох рослинах; одержана синтетичне, використовується…
• кумач — Бавовняна тканина яскраво-червоного кольору.
• кумган — Перев. у тюркських народів і кавказьких горців — високий глечик з носиком.
• кумедник — Те саме, що жартівни́к.
• кумедниця — Жін. до куме́дник.
• кумедність — Абстр. ім. до куме́дний.
• кумжа — промислова риба родини лососевих. Поширена в морях, які омивають Європу.
• кумир — Статуя, якій язичники поклоняються як божеству; ідол.
• кумирня — Язичеська молитовня з кумирами.
• кумис — Напій із кобилячого (рідше верблюдячого і коров’ячого) молока, що перебродило.
• кумисолікарня — Заклад для лікування кумисом.
• кумисолікування — Лікування кумисом.
• кумівство — Стосунки між кумами.
• кумкання — Дія за знач. ку́мкати і звуки, утворювані цією дією.
• кумочка — Те саме, що ку́монька.
• кумуляція — Нагромадження в організмі людини, тварин і рослин різних речовин (ліків, отрут і т. ін.) у результаті тривалого їх…
• куна — Те саме, що куни́ця 1, 4.
• кунак — У кавказьких горців — людина, зв’язана з іншою зобов’язанням взаємної дружби, захисту, гостинності; друг, приятель.
• кунацтво — Звичай, який зв’язує кунаків зобов’язанням взаємної дружби, захисту, гостинності; дружба, приятелювання.
• кунжут — Південна трав’яниста однорічна рослина, з насіння якої добувають олію.
• куниця — Дрібна хижа тварина родини куницевих з цінним пушистим хутром.
• куниченя — Те саме, що кунича́.
• куничник — Багаторічна кормова трава родини злакових з повзучим кореневищем і розлогим волотевим суцвіттям.
• кунктатор — Млява, нерішуча людина.
• кунсткамера — Зібрання і місце зберігання різноманітних (художніх, природничо-наукових, історичних та інших) рідкісних речей.
• кунтуш — Верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського і польського населення XVI-XVIII ст.
• купа — Велика кількість чого-небудь складеного, зсипаного горою водному місці; гора (у 2 знач.).
• купаж — Те саме, що купажува́ння.
• купажування — Дія за знач. купажува́ти.
• купальник — Той, хто купається.
• купальниця — Жін. до купа́льник¹.
• купальня — Споруда на воді або біля води, пристосована для переодягання і купання.
• купання — Дія за знач. купа́ти і купа́тися.
• купе — Окреме відділення у залізничному пасажирському вагоні на два або чотири спальних місця.
• купецтво — Купецький стан.
• купець — Власник торговельного підприємства, особа, що займається приватною торгівлею.
• купина — Горбик на луці чи болоті, порослий травою або мохом.
• купиння — Збірн. до ку́пина́.
• купиноріз — Рід плуга для зрізування купин ( див. ку́пина́) і вирівнювання грунту.
• купівля — Те саме, що купува́ння.
• купідон — У римській міфології — бог кохання, у вигляді крилатого хлопчика з луком і стрілами.
• куплет — Строфа вірша, пісні.
• куплетист — Естрадний артист, який виконує куплети (у 2 знач.).
• куплетистка — Жін до куплети́ст.
• куплетність — Власт. за знач. купле́тний.
• купол — Опуклий дах, що має форму півкулі; баня.
• купон — Відрізна частина цінних паперів, при поданні якої у встановлений строк мають сплачуватися проценти.
• купорос — Сірчанокисла сіль деяких важких металів.
• куприк — Нижня кінцева частина хребта у людини, деяких ссавців і птахів.
• куприт — Окис міді; червона мідна руда.
• купувальниця — Жінка, яка купує що-небудь.
• купування — Дія за знач. купува́ти 1.
• купцівна — Дочка купця (у 1 знач.).
• купчастість — Властивість за знач. купча́стий.
• купчина — Збільш. до купе́ць 1.
• купчиха — Жін. до купе́ць.
• купюра — Скорочення в тексті літературного або музичного твору.
• купʼя — Збірн. до ку́пини́¹.
• курага — Сушені абрикоси без кісточок.
• кураж — удавана хоробрість, розв'язність.
• кураїна — Одна стеблина кураю ( див. кура́й¹).
• курай — Трав’яниста степова рослина групи перекотиполе.
• курант — камінь для розтирання фарби вручну.
• куранти — Старовинний баштовий або стінний годинник, бій якого супроводжується музикою, а також музичний механізм такого…
• кураре — Міцна рослинна отрута, у якій міститься стрихнін; застосовується в експериментальній фізіології та медицині.
• куратор — Особа, якій доручено наглядати за якою-небудь роботою.
• кураторія — Кураторство.
• кураторство — Заняття куратора.
• курбет — Стрибок верхового коня з підібганими передніми ногами
• курвіметр — прилад для вимірювання довжини кривих ліній на планах і картах.
• курган — Насип над стародавньою могилою.
• курдюк — Жирове відкладення біля хвоста у деяких порід овець.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.