Слова на літеру Г

• ганглій — Обмежене скупчення нервових клітин, волокон та їхньої супровідної тканини у людини і тварин; нервовий вузол.
• гангрена — Змертвіння певного органу (його частини) чи більш або менш обмеженої ділянки тканин.
• гангстер — Учасник бандитської зграї; бандит.
• гангстеризм — бандитизм; організована злочинність у США.
• гандбол — Командна гра з м’ячем на прямокутному майданчику, в якій кожна команда намагається якнайбільше разів закинути руками…
• гандболіст — Спортсмен, що грає в гандбол.
• гандболістка — Жін. до гандболі́ст.
• гандизм — соціально-політична і релігійно-філософська доктрина, яка виникла в період боротьби Індії за незалежність. Основним у…
• гандикап — Змагання, при якому слабшому учасникові надається певна перевага в умовах гри для урівноваження шансів на успіх.
• ганебність — Абстр. ім. до гане́бний.
• гантель — Гімнастичний прилад у вигляді двох чавунних куль, з’єднаних короткою круглою ручкою.
• ганус — Те саме, що ані́с¹.
• ганусівка — Горілка, настояна на ганусі.
• ганчірка — Шматок старої, зношеної тканини.
• ганчірник — Той, хто збирає, скуповує ганчірки та іншу утильсировину.
• ганчірʼя — Старий зношений одяг або шматки тканини для господарських потреб.
• ганьба — Принизливе для кого-небудь становище.
• ганьбитель — Той, хто ганьбить кого-, що-небудь.
• ганьбителька — Жін. до ганьби́тель.
• ганьблення — Дія за знач. ганьби́ти.
• ганяння — Дія за знач. ганя́ти.
• гаолян — Однорічна посухостійка зернова рослина родини злакових з високим стеблом і широким листям; маньчжурське, китайське…
• гаплик — Металева зачіпка, що пришивається проти петлі до одягу, і служить застібкою.
• гаплоїд — організм, який має в клітинах одинарний (зменшений вдвічі порівняно з материнським організмом) набір хромосом.
• гаплологія — Спрощення звукового складу слова як наслідок опущення перев. одного з двох однакових сусідніх складів, напр.…
• гаплофаза — частина життєвого циклу особини, коли клітинне ядро містить одинарне (гаплоїдне) число хромосом. Гаптичний
• гаптувальниця — Гаптарка.
• гаптування — Дія за знач. гаптува́ти.
• гар — Що-небудь горіле та дрібні часточки від нього, які піднімаються в повітря.
• гараж — Приміщення для стоянки та технічного обслуговування машин.
• гарант — Той, хто гарантує що-небудь; поручитель.
• гарантія — Порука в чомусь, забезпечення чого-небудь.
• гарантування — Дія за знач. гарантува́ти.
• гарапник — Довгий батіг, сплетений з тонких ремінців.
• гарба — Високий віз на двох або чотирьох колесах.
• гарбар — Кушнір.
• гарбарня — Майстерня, завод, де вичиняють шкіри.
• гарбуз — Городня сланка рослина з великими круглими або овальними плодами.
• гарбузеня — Маленький гарбуз.
• гарбузиння — Стебла та листя гарбуза; огудина.
• гарбузище — Збільш. до гарбу́з.
• гарбузяка — Збільш. до гарбу́з
• гаргара — Сварлива жінка.
• гарда — металева пластинка на рукоятці шпаги, рапіри або дужка на рукоятці шаблі для захисту руки від поранення під час…
• гардемарин — Звання вихованця старшого класу морського корпусу в Росії, а також чин (нижчий за чин мічмана) у російському…
• гарденія — Чагарникова вічнозелена рослина з гарними пахучими квітами.
• гардероб — Шафа для одягу.
• гардеробник — Людина, що обслуговує гардероб (у 2 знач.).
• гардеробниця — Жін. до гардеро́бник.
• гардина — Занавіска на все вікно.
• гарем — Жіноче приміщення у будинку багатих мусульман.
• гаремник — Той, хто має багато жінок.
• гариво — Гар.
• гарикало — Крикун, буркун, причепа.
• гарикання — Дія за знач. гари́кати.
• гаркавість — Абстр. ім. до гарка́вий.
• гаркавлення — Дія за знач. гарка́вити.
• гаркання — Дія за знач. га́ркати і звуки, утворювані цією дією.
• гаркебуз — Старовинна гнотова рушниця, що заряджається з дула.
• гаркіт — Те саме, що га́ркання.
• гаркуша — Той, хто гаркавить.
• гарман — Те саме, що тік.
• гармата — Артилерійська довгоствольна вогнепальна зброя з пологою траєкторією, признач. для ураження живої сили і бойової…
• гарматник — Військовослужбовець, який обслуговує гармату.
• гармаш — Майстер, який виготовляв і обслуговував гармати.
• гармидер — Безладний галас; метушня.
• гармонізація — Створення акордового супроводу до якої-небудь мелодії.
• гармонізування — Дія за знач. гармонізува́ти 1.
• гармонійність — Абстр. ім. до гармоні́йний.
• гармоніка — Те саме, що гармо́нія².
• гармоніст — Той, хто грає на гармонії ( див. гармо́нія²).
• гармонічність — Абстр. ім. до гармоні́чний 2.
• гармонія — Закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні; співзвуччя.
• гармонь — Те саме, що гармо́нія².
• гармошка — Те саме, що гармо́нька.
• гарнієрит — мінерал класу силікатів, зеленувато-жовтого, зеленого кольору. Нікелева руда.
• гарнізон — Військові частини, розташовані постійно або тимчасово в якому-небудь населеному пункті, в укріпленому районі.
• гарнір — Приправа до м’ясних і рибних страв.
• гарнісаж — твердий захисний шар матеріалів, що утворюється на внутрішній (робочій) поверхні стінок деяких металургійних агрегатів…
• гарнітур — Комплект, набір предметів, які служать якій-небудь одній меті.
• гарнюк — Красунь.
• гарпія — У грецькій міфології — крилата потвора з обличчям жінки, з пазурями на руках і ногах (символ ненажерливості); демон…
• гарпун — Знаряддя у вигляді списа на довгому тросі, що використовується для полювання на великих морських тварин та риб.
• гарпунер — Те саме, що гарпунник.
• гарпунник — Той, хто полює а гарпуном.
• гарсон — у Франції офіціант ресторану чи кафе; розсильний при готелі.
• гарт — Те саме, що гартува́ння.
• гартівник — Той, хто гартує металеві вироби.
• гартівня — Те саме, що гартува́льня.
• гартувальник — Те саме, що гартівни́к.
• гартувальня — Приміщення, в якому гартують металеві вироби.
• гартування — Дія за знач. гартува́ти.
• гарус — Кручена (сукана) кольорова шерстяна пряжа.
• гарцівник — Той, хто гарцює на коні.
• гарцівниця — Жін. до гарцівни́к 2.
• гарцювання — Дія за знач. гарцюва́ти.
• гарчання — Дія за знач. гарча́ти і звуки, утворювані цією дією.
• гаршнеп — Кулик родини сивкових, з довгим дзьобом і короткими ногами.
• гарячінь — Абстр. ім. до гарячий 1.
• гарячість — Абстр. ім. до гаря́чий 2.
• гарячка — Хвороба, що супроводжується високою температурою тіла; пропасниця.
• гарячковість — Абстр. ім. до гарячко́вий 2.
• гарячкування — Дія за знач. гарячкува́ти.
• гарячність — Гарячковість.
• гас — Горюча рідина, продукт перегонки нафти.
• гасання — Дія за знач. гаса́ти.
• гасильник — Пристосування для гасіння вогню (свічок, світильників і т. ін.).
• гаситель — Назва різних приладів, пристосувань і речовин для гасіння світла, вогню і т. ін.
• гасіння — Дія за знач. гаси́ти.
• гасло — Висловлена у стислій формі ідея, політична вимога, завдання; заклик.
• гасник — Те саме, що гасни́ця.
• гасниця — Гасова лампа.
• гаспид — Те саме, що чорт; диявол, дідько, біс.
• гастероміцети — група базидіальних грибів, що живуть у грунті або на мертвій деревині.
• гастралгія — переймоподібні болі в ділянці шлунка, шо виникають внаслідок захворювання самого шлунка, при вегетативних неврозах, а…
• гастрин — гормон шлунка, який виробляється в слизовій оболонці шлунка від діяння хімічних і механічних подразників. Гастрин…
• гастрит — Запалення слизової оболонки шлунка; катар шлунка.
• гастроентерит — запальне захворювання слизової оболонки шлунка й тонких кишок людини або тварин. Виникає здебільшого внаслідок…
• гастроентероколіт — запальне захворювання слизових оболонок шлунково-кишкового тракту (шлунка, тонких та товстих кишок) здебільшого…
• гастроентерологія — розділ медицини, що вивчає будову та функцію травної системи людини. Гастроентерологія розробляє методи діагностики…
• гастролер — Артист, що перебуває на гастролях.
• гастролерка — Жін. до гастроле́р.
• гастролерство — Перебування на гастролях.
• гастрологія — Частина медичної науки, що вивчає шлункові захворювання.
• гастроном — Знавець і любитель смачної їжі.
• гастрономія — Знання і розуміння кулінарії.
• гастроскопія — метод дослідження шлунка за допомогою ендоскопа - гастроскопа; застосовують для розпізнавання ряду захворювань шлунка.
• гастростомія — операція накладення штучної зовнішньої шлункової фістули; проводиться при непрохідності стравоходу.
• гаструла — Одна з стадій зародкового розвитку багатоклітинного організму, що настає після бластули.
• гаструляція — процес розвитку двошарового зародка (гаструли).
• гатиння — Бадилля лободи.
• гатка — Настил з дерева, хмизу і т. ін. для проїзду через болото.
• гать — Те саме, що гатка.
• гаубиця — Артилерійська зброя з стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем.
• гауптвахта — Приміщення для заарештованих військовослужбовців.
• гаус — одиниця магнітної індукції в СГС системі одиниць. 1 Гс дорівнює 10-4 Вебера на 1 м2.
• гаучо — Етнічна група пастухів-вершників в Аргентині та Уругваї.
• гафель — Похилий брус, закріплений нижнім кінцем до щогли або стеньги, який служить для піднімання прапорів та сигналів на…
• гафній — хімічний елемент, символ Hf, ат. н. 72; сріблясто-білий метал, супутник цирконію.
• гахкання — Дія за значенням гахкати і звуки, утворювані цією дією.
• гачі — Штани.
• гачок — Зменш. до гак 1-3.
• гашення — Процес утворення гашеного вапна.
• гашетка — Гачок для спуску зведеного курка вогнепальної зброї.
• гашиш — Наркотичний збудник, який виробляється з індійських конопель.
• гашишизм — один із видів наркоманії, характеризується хворобливою пристрастю до вживання гашишу, що призводить до тяжких…
• гаял — одомашнена форма дикого бика гаура.
• гаянка — Те саме, що затримка.
• гаяння — Дія за знач. га́яти.
• гвардієць — Той, хто служить у гвардії (у 1, 2 знач.).
• гвардія — Добірні військові частини.
• гваюла — Вічнозелена каучуконосна кущова рослина, що розводиться в США.
• гвинт — Стрижень, що має спіральну різьбу на зовнішній поверхні.
• гвинтівка — Рушниця, в стволі якої є гвинтова різьба.
• гвинторіз — Інструмент для нарізування гвинтової або спіральної різьби.
• гвинтувальня — Те саме, що гвинторі́з.
• гвоздика — Трав’яниста декоративна рослина з запашними квітами білого, рожевого, червоного та інших кольорів.
• гвоздівка — Вид легкої борони.
• гебефренія — психічне захворювання, одна з форм юнацької шизофренії; розвивається в період статевого дозрівання.
• гебраїзм — мовний зворот із староєврейської мови.
• гебраїст — Фахівець з гебраїстики.
• гебраїстика — Наука про стародавню єврейську мову, писемність та культуру.
• гевея — Каучуконосне вічнозелене дерево родини молочайних.
• гегельянець — Послідовник філософії Гегеля, гегельянства.
• гегельянство — Вчення німецького філософа Гегеля, який розробив теорію ідеалістичної діалектики, а також загальна назва ідеалістичних…
• гегемон — Той, хто очолює що-небудь, є головною рушійною силою чогось; керівник, вождь.
• гегемонізм — Прагнення політичних угруповань, держав, партій до встановлення силою свого диктату, нав’язування іншим партіям…
• гегемонія — Провідна роль, перевага в силі, виливі, керівництві.
• гедонізм — Ідеалістичний напрям в етиці, за яким насолода, приємність є найвищим благом, метою життя.
• гедонія — відчуття піднесення, приємне самопочуття.
• геєна — Те саме, що пе́кло.
• гезенк — Гірнича вертикальна виробка; сліпий стовбур.
• гейзер — Гаряче джерело вулканічного походження, що періодично фонтанує.
• гейзерит — гірська порода, що утворюється внаслідок випадання кремнезему з гейзерів та інших гарячих джерел.
• гейкання — Дія за знач. ге́йкати.
• гейм — Певне число очок у деяких іграх (напр., в тенісі); частина партії.
• геймер — людина, що грає у відеоігри
• гейхера — рід багаторічних трав'янистих рослин родини ломикаменевих. Окремі види широко культивують як декоративні.
• гейша — Виконавиця пісень і танців у японських чайних будинках.
• гекатомба — Іст. У стародавніх греків — жертва богам; пожертвування.
• гекзаметр — Шестистопний дактилічний вірш а постійною цезурою.
• гекон — Маленька ящірка.
• геконові — родина ящірок.
• гексагон — шестикутник.
• гексаедр — замкнений шестигранник з гранями у вигляді квадратів; куб.
• гексаедрит — залізний метеорит, у структурі якого переважають кристали шестигранної форми, гексаедри.
• гексахлоран — Органічна речовина, один з найефективніших сучасних отрутохімікатів для винищування комах-шкідників.
• гексахлорбензол — отрутохімікат, який застосовують для протруювання насіння сільськогосподарських культур проти збудників багатьох хвороб.
• гексахлорбутадієн — отрутохімікат, який застосовують для боротьби з філоксерою у грунті.
• гексахорд — Шестиступеневий музичний звукоряд.
• гексоген — вибухова речовина, безбарвний кристалічний порошок.
• гексод — електронна лампа з шістьма електродами (анод, катод і 4 сітки).
• гексокіназа — фермент групи кіназ. Міститься в тваринних тканинах, у бульбах картоплі.
• гектар — Одиниця земельної площі у метричній системі мір, що дорівнює 100 арам, тобто 10000 м².
• гектоват — одиниця потужності, що становить 100 вт.
• гектограм — одиниця маси або ваги, що становить 100 г.
• гектограф — Копіювальний прилад для розмноження машинописного або рукописного тексту.
• гектографія — способи друкування копій тексту й ілюстрацій за допомогою гектографа.
• гектолітр — міра рідини або сипких тіл, яка становить 100 л.
• гелер — Розмінна монета Чехії, 1/100 крони.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.