Слова на літеру Е

• епізодичність — Абстр. ім. до епізоди́чний.
• епізоотія — Масове заразне захворювання тварин, яке швидко поширюється і охоплює цілі райони та області.
• епізоотологія — Наука про закономірності виникнення, розвитку і згасання інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин та про заходи…
• епік — Автор епічних творів.
• епіка — Епічні твори.
• епікард — Зовнішній шар стінки серця.
• епікардит — Запалення епікарда.
• епікардій — Те саме, що епіка́рд.
• епікотиль — частина стебла у проростків рослин між сім'ядолями й першими листками.
• епікриз — Заключна частина історії хвороби, у якій аналізується перебіг захворювання, характеризуються лікувальні заходи і т. ін.
• епікуреєць — Послідовник епікуреїзму (у 1 знач.).
• епікуреїзм — Філософсько-етичне вчення Епікура, за яким найвище благо життя — це розумна насолода його радощами, а причиною, що…
• епікурейство — Те саме, що епікуреї́зм 2, 3.
• епілепсія — Хронічна нервова хвороба, яка характеризується приступами розладів свідомості, що в типових випадках супроводжуються…
• епілептик — Людина, яка хворіє на епілепсію.
• епілептичка — Жін. до епіле́птик.
• епілог — Заключна частина літературного твору, в якій розповідається про подальшу долю героїв.
• епіляція — видалення волосся з лікувальною або косметичною метою; депіляція.
• епіпалеоліт — перехідний період від епохи палеоліту до неоліту.
• епіскоп — Оптичний прилад для одержання на екрані зображення непрозорих об’єктів (картин, малюнків, предметів і т. ін.).
• епістемологія — те саме, що й гносеологія.
• епістиль — те саме, що й архітрав.
• епістола — Жанр літератури XVIII — початку XIX ст. — послання у формі листа.
• епістрофа — риторична фігура, повторення того самого слова або звороту.
• епістрофей — другий шийний хребець у людини, ссавців, птахів, плазунів і земноводяних.
• епіталама — У стародавніх греків і римлян — пісня, що виконувалася під час весільних обрядів.
• епітафія — Намогильний напис, перев. у віршованій формі.
• епітелій — Один з типів тканини людини і тварини, що здійснює головним чином захисну функцію і обмін речовин між організмом і…
• епітет — Художнє означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, предмета, поняття, дії.
• епітрохоїда — замкнута крива, яку описує зовнішня або внутрішня точка круга, що котиться, не ковзаючись, по зовнішній стороні…
• епіфеномен — Супровідне, другорядне явище.
• епіфіз — суглобовий розширений кінець довгих трубчастих кісток.
• епіфора — Стилістичний прийом, який полягає у повторенні однакових виразів, слів або звукосполучень у кінці суміжних або близько…
• епіцентр — Місце на поверхні землі, яке знаходиться безпосередньо над або під вогнищем якихось руйнівних сил.
• епіцикл — Коло, центр якого рівномірно рухається по іншому колу.
• епіциклоїда — крива, яку описує довільна точка кола, що котиться по нерухомому колу зовні.
• епічність — Абстр. ім. до епі́чний 1.
• епод — в античному віршуванні - ліричний вірш, в якому довгі рядки чергуються з короткими.
• епонж — Шорстка, покрита вузликами тканина полотняного переплетення, що виготовляється з фасонної пряжі.
• епонім — У давньогрецькій міфології - бог, герой або людина, що давали назву місту, громаді або року.
• епопея — Великий художній твір, що відзначається широтою охоплення подій і глибиною проникнення в дійсність.
• епос — Оповідний рід літератури на відміну від лірики й драми.
• епоха — Великий проміжок часу з визначними подіями, явищами або процесами в природі, суспільстві, науці, мистецтві і т. ін.
• епсоміт — мінерал класу сульфатів, білого кольору, іноді безбарвний. Використовують для одержання магнієвих препаратів. Від…
• епуліс — доброякісна пухлина ясен; спостерігається найчастіше при тривалому подразненні тканин ясен.
• епюра — графік залежності однієї величини від іншої
• ера — Початок літочислення, зв’язаний з якою-небудь історичною або легендарною подією; відповідна система літочислення.
• ербій — Блискучий, м’який метал.
• ерг — Одиниця роботи або енергії, що дорівнює роботі, виконаній силою в одну дину на шляху в один сантиметр.
• ергастоплазма — внутрішньоклітинний органоїд, на поверхні якого містяться особливі зернята (ґранули) рибонуклеїнової кислоти…
• ергатив — відмінок у деяких мовах (, баскській); українській не властивий.
• ергограф — Прилад для графічного запису ступеня фізичної працездатності людини.
• ергометр — Прилад для виконання дозованої механічної роботи при дослідженні працездатності і функціональних змін, що виникають в…
• ергономіка — Наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на людину в процесі праці, проблеми оптимального…
• ергономіст — Фахівець з ергономіки.
• ергостерин — органічна речовина, циклічний спирт групи стеринів. Від діяння ультрафіолетового проміння перетворюється в…
• ерготизм — Гостре захворювання від отруєння ріжками, які потрапляють у борошно.
• ердельтерʼєр — порода службових собак, виведена в Англії, в долині річки Еру.
• еректор — пересувний пристрій для механізованого встановлення тюбінгів або блоків при спорудженні тунелів, шахт.
• еремур — рід багаторічних рослин родини лілійних. Поширені в Центральній Азії та Південно-Східній Європі. Деякі види вирощують…
• еремурус — рід багаторічних рослин лілійних. Поширені в Центрально-Східній Європі. Деякі види вирощують як декоративні, з коріння…
• еретизм — стан підвищеної збудливості, подразливості.
• ерзац — Неповноцінний замінник чого-небудь; сурогат.
• ерзя — Фінно-угорський народ, що проживає на території сучасної Росії.
• еристика — Мистецтво сперечатися, полемізувати.
• еритема — Почервоніння шкіри під впливом різних подразнень — механічних, хімічних, фізичних і т. ін.
• еритрит — чотириатомний спирт, безбарвна кристалічна речовина.
• еритроміцин — антибіотик, який затримує ріст стійких до пеніциліну форм збудників хвороб.
• еркер — Виступ зовнішньої стіни з вікнами будинку у вигляді ліхтаря для поліпшення освітлення і збільшення площі приміщення.
• ерліфт — Пристрій для піднімання крапельної рідини енергією стиснутого повітря, змішаного з нею.
• ермітаж — Заміський будинок, парковий павільйон.
• ерозія — Руйнування грунту, гірських порід водою, льодом або вітрами.
• ерос — у давньогрецькій міфології - бог кохання; у давньоримській - Амур, або Купідон.
• еротизм — Надмірна чуттєвість, підвищена статева збудливість
• еротика — Те саме, що ероти́зм.
• еротичність — Абстр. ім. до ероти́чний.
• еротоман — Людина, яка страждає еротоманією, схильна до еротоманії.
• еротоманія — Хворобливо підвищена статева збудливість, психічний розлад на еротичному грунті.
• еротоманка — Жін. до еротома́н.
• ерстед — одиниця напруженості магнітного поля в СГС системі одиниць; дорівнює напруженості магнітного поля в точці на віддалі 2…
• ерудит — Той, хто має велику ерудицію.
• ерудиція — Глибокі різнобічні знання в певній галузі науки чи в багатьох галузях науки й життя; ученість, обізнаність, начитаність.
• ерудованість — Абстр. ім. до ерудо́ваний.
• ерупція — спалах на Сонці; має вигляд яскравих точок на фоні фотосфери.
• ерцгерцог — В Австрії та Австро-Угорщині — титул наступників престолу династії Габсбургів; особа, що мала цей титул.
• ерцгерцогиня — Дружина або дочка ерцгерцога.
• есдек — Скорочення: соціал-демократ
• есе — Короткі наукові, критичні та інші нариси, які відзначаються вишуканістю форми.
• есеїст — Автор, який пише літературні чи публіцистичні твори у жанрі есе.
• есеїстка — Жінка-автор, яка пише літературні або публіцистичні твори у жанрі есе.
• есей — Невеликий прозовий твір, що виражає індивідуальні думки автора.
• есенція — Концентрований розчин леткої органічної речовини.
• есер — Скорочення: соціаліст-революціонер.
• есерка — Жін. до есе́р.
• есесівець — Службовець фашистського карального охоронного органу (СС), на який спирався гітлерівський терористичний апарат.
• есесівка — Жін. до есе́сівець.
• ескадра — Велике з’єднання військових кораблів чи літаків військового повітряного флоту одного або різних класів.
• ескадрилья — Тактичний підрозділ військово-повітряних сил, що складається з кількох ланок або загонів.
• ескадрон — Підрозділ у кавалерії, що відповідає піхотній роті.
• ескалада — оволодіння муром фортеці за допомогою штурмових драбин.
• ескалатор — Механічні рухомі сходи для переміщення великої кількості людей з одного рівня на інший.
• ескалація — Розширення масштабів агресивної війни, планомірне нарощування військової могутності держави, армії, збільшення…
• ескалоп — Страва з телятини, свинини або баранини; смажені шматочки корейки.
• ескапада — образлива витівка; ворожий випад.
• ескарп — Укіс рівчака з внутрішнього боку укріплення, що використовується як протиштурмова перешкода.
• есквайр — У феодальній Англії — прапороносець, пізніше — одне з нижчих дворянських звань.
• ескіз — Попередній начерк малюнка, картини або частин її.
• ескізність — Недостатня закінченість.
• ескімо — Морозиво, полите шоколадом.
• ескорт — Конвой, охорона, що супроводжують кого-, що-небудь.
• ескортування — Дія за знач. ескортува́ти.
• ескудо — грошова одиниця Португалії (поділяється на 100 сентаво), Чілі (поділяється на 100 сентесимо).
• ескулап — Лікар, медик.
• есмінець — Скорочення: ескадрений міноносець.
• еспадрон — Навчальна зброя з вигнутим або прямим клинком, що застосовується у фехтуванні.
• еспандер — Спортивний прилад для розвитку м’язів, який складається з ручок, з’єднаних гумовими джгутами або пружинами.
• еспаньйолка — Коротка загострена борідка.
• еспарцет — Цінна кормова і медоносна трав’яниста рослина родини бобових з квітками, зібраними в довгі грона.
• есперантист — Той, хто користується мовою есперанто; спеціаліст з есперанто.
• есперантистка — Жін. до есперанти́ст.
• есперанто — Міжнародна штучна мова, створена на матеріалі найбільш поширених європейських мов.
• еспланада — Незабудоване місце між фортецею і містом.
• еспресо — Міцний кавовий напій, приготований під високим тиском води.
• естакада — Споруда у вигляді моста для підняття вверх шляхів сполучення, для переходу чи переїзду через залізниці, для…
• естамп — Відбиток на папері, рідше на шовку та інших матеріалах якого-небудь зображення, зробленого самим художником або…
• естафета — Гінці, звичайно вершники, які, змінюючи один одного, передають термінове повідомлення.
• естезіологія — розділ анатомії, що вивчає будову й функції органів чуттів.
• естезіометр — прилад для вимірювання чутливості шкіри до тиску або дотику.
• естер — Складна органічна сполука, що утворюється з кислот та спиртів.
• естет — Прихильник відірваного від життя «чистого мистецтва», естетизму (у 1 знач.).
• естетизація — Надання чому-небудь гарної зовнішньої форми; ідеалізація чого-небудь.
• естетизм — Надмірна пристрасть до ефектних зовнішніх форм у мистецтві і нехтування ідейним змістом; формалізм в естетиці.
• естетик — Те саме, що есте́т.
• естетика — Наука про мистецтво, про форми прекрасного в художній творчості, у природі та суспільстві.
• естетичність — Краса, художність чого-небудь.
• естетність — Абстр. ім. до есте́тний.
• естетство — Те саме, що естети́зм 1.
• естокада — Прямий перпендикулярний удар рапірою, шпагою, еспадроном при фехтуванні.
• естрагон — Багаторічна трав’яниста рослина родини складноцвітих, що з давніх часів вирощується як лікарська і пряна рослина; вид…
• естрада — Сцена для виступів акторів, музикантів, співаків, промовців і т. ін.
• естрон — статевий гормон жінок і самок ссавців; те саме, що й фолікулін.
• еструс — одна із стадій статевого циклу ссавців; тічка.
• естуарій — Лійкоподібне розширене гирло річки, яка впадає в океан або море.
• есхатологія — Сукупність релігійних уявлень про кінець світу, про • кінцеву долю людства.
• етажерка — Вид меблів у вигляді кількох, розміщених одна над другою, полиць на стояках.
• етазол — Антибактеріальний лікарський препарат, який застосовується при лікуванні пневмонії, ангіни і т. ін.
• еталон — Точний зразок установленої одиниці виміру.
• етан — Безбарвний горючий газ, який міститься в природних газах.
• етанол — Етиловий спирт, який використовується в медицині та алкогольних напоях.
• етап — Пункт на шляху пересування військ, де військовим службовцям надається нічліг, продукти, медична допомога і т. ін.
• етапник — Людина, яку переправляють куди-небудь етапом.
• етатизм — Політика, яка полягає в активному втручанні держави в економічну та інші сфери життя суспільства, що призводить до…
• етер — Те саме, що ефі́р 1-3.
• етерніт — Покрівельні плитки, що виготовляються з суміші азбестового волокна, високоякісного цементу та води; штучний шифер.
• етик — Фахівець, що вивчає проблеми моралі та норми поведінки.
• етика — Наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей.
• етикет — Установлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві.
• етикетаж — у музейній справі - виконані за єдиними принципами щодо обсягу інформації, послідовності викладу та графічного…
• етикетка — Ярличок на чому-небудь для визначення назви предмета, ціни і т. ін.
• етикетування — Дія за знач. етикетува́ти.
• етил — Група з атомів вуглецю і водню, яка входить до складу багатьох органічних сполук.
• етилацетат — складний ефір, безбарвна летка рідина.
• етилбензол — ароматичний вуглеводень, безбарвна рідина. Використовують для виробництва стиролу, а також як добавку до моторного…
• етилен — Безбарвний горючий газ, який складається з вуглецю та водню і з повітрям утворює вибухові суміші.
• етиленгліколь — органічна сполука, найпростіший двоатомний спирт; густа безбарвна рідина.
• етимолог — Фахівець з етимології.
• етимологізація — Встановлення етимології (у 2 знач.) якого-небудь слова.
• етимологія — Розділ мовознавства, який вивчає походження слів і їх генетичні зв’язки з іншими словами.
• етимон — первісна форма або значення слова.
• етичність — Абстр. ім. до ети́чний.
• етіологія — Вчення про причини й умови виникнення хвороб.
• етіоляція — втрата рослинами зеленого забарвлення (хлорофілу) при зростанні їх у темряві або в умовах недостатнього освітлення.
• етноботаніка — розділ ботаніки, що вивчає використання рослин різними етнічними групами населення , земної кулі.
• етногенез — Походження народу.
• етнограф — Фахівець з етнографії.
• етнографізм — Точне відтворення традиційних форм побуту, звичаїв, обрядів і т. ін. без заглиблення в соціальні процеси.
• етнографія — Історична наука, яка вивчає культуру й побут народів світу, їх походження, розселення та культурно-побутові…
• етнолог — Фахівець з етноло́гії.
• етнологія — Термін, що застосовується буржуазними вченими як синонім етнографії.
• етнонім — Слово, яке означає назву племені, народності чи народу.
• етноніміка — Розділ ономастики, який вивчає назви племен, народностей і народів.
• етнос — історично сформована стійка спільність людей - плем'я, народність, нація.
• етноцид — Цілеспрямована політика знищення національної культури та ідентичності певного народу.
• етологія — Наука, яка вивчає особливості поведінки організмів у всіх її проявах.
• етуаль — модна співачка в театрі легкого, розважального жанру.
• етюд — Твір образотворчого мистецтва допоміжного характеру, виконаний з натури з метою її вивчення в процесі роботи над…
• етюдизм — в образотворчому мистецтві - недолік виконання, коли в закінченому творі залишаються якості етюду, які відволікають…
• етюдник — Папка або плоска скринька для зберігання етюдів (у 1 знач.).
• етюдність — в образотворчому мистецтві – недолік виконання, коли в закінченому творі залишаються якості етюду, які відволікають…
• еукаріот — Організм, клітини якого містять сформоване ядро.
• еуфілін — лікарський препарат. Судинорозширювальний і сечогінний засіб.
• ефа — змія родини гадюкових. Поширена переважно в пустелях Південної Африки, Середньої Азії. Дуже отруйна, небезпечна для…
• ефедра — Ерhedra L.). Вічнозелена чагарникова або напівчагарникова рослина з коротким лускоподібним листям та їстівними плодами.
• ефедрин — алкалоїд, що міститься в деяких видах рослин роду ефедра. Хлористо-водневу сіль Е. застосовують у медичній практиці як…
• ефект — Сильне враження, викликане ким-, чим-небудь.
• ефективність — Абстр. ім. до ефекти́вний.
• ефектність — Абстр. ім. до ефе́ктний.
• ефель — дрібна і легка фракція порід, яку одержують при промиванні розсипного золота або при оброблянні рудного золота.
• ефемерида — Крилата комаха, яка живе один або кілька днів; одноденка.
• ефемерність — Абстр. ім. до ефеме́рний.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.