Слова на літеру Е

• електрофільтр — апарат для очищення газів від твердих домішок за допомогою електрики.
• електрофон — музичний інструмент, в якому звукові коливання струн сприймаються електричними адаптерами, підсилюються і передаються…
• електрофор — Найпростіша електростатична машина для одержання електричних зарядів шляхом індукції.
• електрофорез — Рух від дії зовнішнього електричного поля дисперсних твердих частинок, рідинних крапель або газових пухирців, завислих…
• електрофтальмія — запалення очного яблука, спричинюване надзвичайно яскравим штучним світлом
• електрохімік — Фахівець з електрохімії.
• електрохімія — Розділ фізичної хімії, що вивчає зв’язок між електричними й хімічними явищами.
• електрохірургія — Хірургічні втручання з допомогою спеціальних апаратів, що розтинають тканини змінним електричним струмом високої…
• електрошок — метод лікування психічних розладів подразненням мозку дозованими електричними розрядами.
• електрум — мінерал класу самородних металів, природний твердий розплав золота і срібла. Рідкісний.
• елемент — Проста речовина, яка не розкладається звичайними хімічними методами на простіші частини.
• елементарність — Абстр. ім. до елемента́рний 2.
• еленіум — лікарський препарат ; заспокійливий засіб.
• елерон — Рухома хвостова (або кінцева) частина крила літака, признач. для керування ним у поперечному (боковому) напрямі.
• елеутерокок — Далекосхідна кущова рослина родини аралієвих; корінь використовується в медицині як тонізуючий засіб, для лікування…
• елефантіаз — Захворювання людини, що супроводжується значним і стійким потовщенням шкіри і підшкірної клітковини; слоновість.
• елізія — Випадання кінцевого голосного звука в слові, що стоїть перед словом з початковим голосним.
• еліксир — Витяжка з рослин або міцний настій їх на спирті, ефірних оліях і т. ін., що використовується в медицині, косметиці.
• елімінація — виключення невідомих із системи рівнянь.
• елімінування — виключення, видалення; те саме, що й елімінація.
• елінвар — сплав на основі нікелю, пружність якого при зміні температури майже однакова.
• елінг — Крита або відкрита споруда на березі моря, річки, озера, обладнана для будівництва або ремонту суден
• еліоніка — розділ електроніки, що вивчає явища, пов'язані з взаємодією електронних та іонних пучків з речовиною і застосуванням…
• еліпс — Замкнута овальна крива, сума відстаней кожної точки якої від двох даних точок (фокусів) залишається сталою величиною.
• еліпсис — Те саме, що е́ліпс.
• еліпсограф — інструмент для креслення еліпса.
• еліпсоїд — Замкнута овальна поверхня, утворена обертанням еліпса навколо однієї з його осей.
• еліптичність — Абстр. ім. до еліпти́чний.
• еліта — Найкращі екземпляри яких-небудь рослин, що їх відбирають для виведення нових сортів.
• еллінізм — Епоха розквіту змішаної греко-східної культури, що настала після завоювань Олександра Македонського на Сході.
• еллініст — Фахівець з старогрецької філології
• елодея — Водяна рослина з довгими, зануреними у воду стеблами та дрібними, зібраними в кільця листками; засмічує ставки й…
• елоквенція — Ораторське мистецтво, красномовство.
• елонгація — віддаль, віддаленість
• ель — Густе, міцне, світле англійське пиво, що виготовляється з ячменю.
• ельдорадо — Фантастично багата місцевість, яку розшукували іспанці, завойовуючи Південну Америку.
• ельзевір — Назва книг, надрукованих у знаменитих голландських друкарнях XVI-XVII ст., які належали сім’ї друкарів-видавців…
• ельф — У старогерманській міфології — доброзичливий дух природи, який нібито жив у повітрі, землі, горах і т. ін.
• елювій — Продукт вивітрювання і вилуговування гірських порід, які лишаються на місці свого утворення.
• елюент — розчинник (промивна рідина), який витісняє визначувані речовини з хроматографічної колони.
• елюювання — витягання речовин з хроматографічної колони (див. хроматографія) відповідним розчинником (елюентом).
• емаль — Непрозора склоподібна маса, якою покривають металеві та керамічні предмети для оберігання їх від впливу кислот і лугів…
• емалювальник — Майстер, що займається емалюванням чого-небудь.
• емалювальниця — Жін. до емалюва́льник.
• емалювання — Дія за знач. емалюва́ти.
• еман — одиниця радіоактивності; 1 еман дорівнює 10-10 кюрі/л.
• еманація — Витікання, випромінювання, виділення чого-небудь звідкись.
• еманометр — прилад для вимірювання радіоактивності речовини.
• емансипантка — жінка, яка прагне рівності в соціальних і громадянських правах із чоловіком, вільно й незалежно поводиться в…
• емансипатор — Той, хто здійснює емансипацію кого-, чого-небудь.
• емансипація — Звільнення від якої-небудь залежності, скасування якихось обмежень.
• ембарго — Заборона ввозу або вивозу товарів, цінностей і т. ін.
• емблема — Умовне, символічне зображення якого-небудь поняття, ідеї.
• емблематика — Сукупність умовних, символічних зображень якогось поняття, ідеї, явища і т. ін, за допомогою умовних знаків — емблем.
• емболія — Перенесення кров’ю або лімфою частинок, які викликають закупорку судин
• ембріогенез — Період індивідуального розвитку (онтогенезу) організму, що відбувається в яйцевих або зародкових оболонках.
• ембріолог — Фахівець з ембріології.
• ембріологія — Наука про закономірності розвитку тварини та людини, починаючи з утворення статевих клітин і кінчаючи старінням та…
• ембріон — Зародок тварини або людини.
• ембріотомія — акушерська операція, яка полягає в розтині плода в порожнині матки й видалення його по частинах.
• емеритура — Капітал, який складають щомісячні внески працюючих для видачі пенсій і різних допомог.
• еметропія — нормальна заломлювальна здатність (рефракція) ока, при якій людина добре бачить і далекі і близькі предмети.
• емігрант — Особа, що залишила батьківщину і виїхала в іншу країну для постійного чи тривалого проживання.
• емігрантка — Жін. до емігра́нт.
• емігрантщина — Те саме, що емігра́ція 1, 3.
• еміграція — Переселення із своєї батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами.
• еміненція — у католицькій церкві титул єпископів і кардиналів. До 17 ст. титул духовних курфюрстів і гросмейстера ордену…
• емір — Титул феодальних правителів у деяких країнах Близького і Середнього Сходу, а також особа, що має цей титул.
• емірат — держава, очолювана еміром.
• емісар — Особа, що неофіційно виконує секретне політичне доручення (перев. в іншій країні).
• емісія — Випуск банкнотів, паперових грошей та цінних паперів.
• емітент — Держава, банк, установа, що проводить емісію ( див. емі́сія¹).
• емітер — Випромінювач.
• емоційність — Властивість за знач. емоці́йний.
• емоціональність — Властивість за знач. емоціона́льний.
• емоція — Переживання людиною свого ставлення до дійсності, до особистого й навколишнього життя; душевне переживання, почуття…
• емпатія — Здатність розуміти та співпереживати емоційному стану інших людей.
• емпієма — скупчення гною в будь-якій порожнині організму або в порожнистому органі людини й тварин. Найчастіше спостерігається…
• емпіреї — У старогрецькій міфології — найвища частина неба, наповнена вогнем і світлом, де жили боги.
• емпіризм — Напрям у філософії, який єдиним джерелом пізнання вважає чуттєве сприймання і досвід, а значення теоретичних…
• емпірик — Послідовник, прихильник емпіризму (у 1 знач.).
• емпірика — емпіричний матеріал
• емпіричність — Абстр. ім. до емпіри́чний 2.
• емпіріокритик — Послідовник, прихильник емпіріокритицизму.
• емпіріокритицизм — Реакційний суб’єктивно-ідеалістичний напрям у буржуазній філософії кінця XIX ст., який заперечує об’єктивне існування…
• емпіріомонізм — Реакційний суб’єктивно-ідеалістичний напрям у російській філософії початку XX ст., що є різновидністю емпіріокритицизму.
• емпіріомоніст — Послідовник, прихильник емпіріомонізму.
• емпіріосимволізм — різновидність емпіріокритицизму. За Е., уявлення і поняття людей є не відображенням матеріального світу, а умовними…
• емпірія — Людський досвід, сприйняття зовнішнього світу за допомогою органів чуття.
• емтеесівець — Працівник МТС (машинно-тракторної станції).
• ему — Австралійський страус.
• емульгатор — Речовина, що сприяє утворенню емульсій і підвищує їх стійкість.
• емульгування — Дія за знач. емульгува́ти 1 і емульгува́тися 1.
• емульсія — Суміш двох незмішуваних рідин, з яких одна розподілена в іншій у вигляді дрібних краплинок.
• емульсування — Дія за знач. емульсувати і емульсуватися.
• емулятор — Програма, що дозволяє запускати забезпечення, призначене для інших пристроїв.
• емфаза — Підсилення емоційної виразності мови зміною інтонації і застосуванням різних риторичних фігур.
• емфізема — Скупчення повітря в якому-небудь органі, тканині організму.
• енант — Один із видів синтетичного волокна.
• енантема — висип на слизових оболонках рота, носа, внутрішніх органів (, кишок), спостерігається при деяких інфекційних…
• енвіроніка — комплекс науково-технічних знань про вплив навколишнього середовища на людину, створювані нею споруди й машини…
• енгармонізм — Прирівнювання і ототожнювання звуків однакових за висотою, але різних за назвою і графічним зображенням.
• ендартеріїт — запалення внутрішньої оболонки артерії. Е. облітеруючий - захворювання людини з ураженням нервової і судинної систем…
• ендек — Скорочення: націонал-демократ.
• ендем — Рослина або тварина, поширена тільки в певній місцевості.
• ендемізм — пристосовування окремих видів організмів до певного, порівняно обмеженого, географічного району.
• ендемік — рослина або тварина, поширена лише в певній місцевості; ендем.
• ендемія — Постійне існування та періодичне поширення деяких інфекційних хвороб у певній місцевості за відповідних умов.
• ендогамія — У первісному суспільстві — звичай, за яким дозволялися шлюби лише між особами однієї суспільної групи.
• ендодерма — Внутрішній шар клітин первинної кори в стеблах і коренях вищих рослин.
• ендокард — Внутрішній шар стінки серця.
• ендокардит — Запалення ендокарда.
• ендокардій — Те саме, що ендока́рд.
• ендокринолог — Фахівець з ендокринології.
• ендокринологія — Наука, що вивчає будову і функції ендокринних залоз (залоз внутрішньої секреції).
• ендометрит — Запалення слизової оболонки матки.
• ендомітоз — різновидність мітозу, при якій відбувається кратне збільшення кількості хромосом у ядрах клітин рослинних та тваринних…
• ендоплазма — внутрішній шар цитоплазми тваринних і рослинних клітин, що містить різні зернисті включення й органоїди.
• ендоскоп — Прилад для освітлення і огляду слизової оболонки порожнистих органів тіла.
• ендоскопія — Метод дослідження (безпосереднього огляду) слизової оболонки порожнистих органів за допомогою ендоскопа.
• ендосмос — проникнення води й розчинених у ній речовин із зовнішнього середовища в клітину.
• ендосперм — Тканина насіння голонасінних і більшості покритонасінних рослин, у якій відкладаються поживні речовини, необхідні для…
• ендотелій — Клітини, що вистелюють внутрішню поверхню кровоносних судин і ендокарда.
• ендотоксин — отрута (токсин), що входить до складу цитоплазми бактерій і звільняється після руйнування бактеріальних клітин.
• ендси — обрізки дощок до 2,4 м завдовжки.
• ендшпіль — Заключна стадія шахової партії.
• енеоліт — Перехідний період від епохи неоліту до бронзового віку, в який уперше з’явилися мідні знаряддя.
• енервація — Нервове виснаження.
• енергетизм — Реакційна ідеалістична течія в буржуазній філософії та природознавстві початку XX ст., прихильники якої замінюють…
• енергетик — Фахівець з енергетики.
• енергійність — Властивість і стан за знач. енергі́йний.
• енергія — Одна з основних властивостей матерії, загальна міра всіх форм її руху.
• енергоблок — Частина енергетичного підприємства, яка безпосередньо виробляє певну кількість електроенергії в загальному обсязі…
• енергобудівник — Той, хто займається енергобудівництвом.
• енергобудівництво — Будівництво об’єктів, необхідних для виробництва, передачі, споживання енергії в різних її формах.
• енергодарець — житель Енергодара
• енергоозброєність — Статистико-економічний показник, який характеризує ступінь озброєності живої праці всіма видами енергії.
• енергоощадність — Раціональне і економне використання електрики та інших енергетичних ресурсів.
• енергопостачання — Процес забезпечення споживачів електричною або тепловою енергією.
• енергосистема — Сукупність кількох електростанцій, електричних мереж і споживачів електроенергії.
• ензим — Те саме, що ферме́нт.
• ензоотія — Заразне захворювання тварин, що повторюється в якій-небудь місцевості або якому-небудь господарстві і за їх межі не…
• енкаустика — Живопис восковими фарбами, що виконується гарячим і холодним способами.
• енклітика — Позбавлене власного наголосу слово, що стоїть після наголошеного і утворює разом з ним фонетичне ціле, об’єднане…
• енкомʼєнда — під час іспанської колонізації Америки - «опіка», яку здійснювали іспанські колоністи над індійським населенням певної…
• енотера — рід трав'янистих рослин родини онагрових. Поширена переважно у Північній Америці. В Україні - один вид Е. дворічна…
• енофтальм — западання очного яблука в очну ямку; спостерігається найчастіше при травмах ока, при атрофії очноямкової жирової…
• ентальпія — термодинамічна функція, що дорівнює сумі внутрішньої енергії і добутку об'єму на тиск.
• ентелехія — у філософії Арістотеля - внутрішня мета руху, закладена в прихованому вигляді в кожному бутті до його здійснення…
• ентерит — Запалення слизової оболонки тонких кишок.
• ентерогепатит — Інфекційна хвороба птахів, яка характеризується запаленням сліпої кишки й печінки.
• ентероколіт — Запалення слизової оболонки тонких і товстих кишок.
• ентероптоз — опущення органів черевної порожнини.
• ентеросептол — лікарський препарат.
• ентодерма — Внутрішній шар (листок) зародка багатоклітинних тваринних організмів на ранніх стадіях розвитку.
• ентомолог — Фахівець з ентомології.
• ентомологія — Наука про комах.
• ентомофаг — Паразитичний організм, який живиться комахами.
• ентомофілія — перенесення пилку з однієї рослини на іншу за допомогою комах.
• ентропія — Функція стану термодинамічної системи, яка характеризує розсіювання енергії, зумовлене перетворенням усіх видів її на…
• ентузіазм — Сильний запал, захоплення, душевне піднесення.
• ентузіаст — Людина, пройнята ентузіазмом, яка діє з ентузіазмом.
• ентузіастка — Жін. до ентузіа́ст.
• енуклеація — видалення, вилущування
• енурез — Медичний термін, що означає нетримання сечі, переважно у дітей.
• енцефаліт — Запалення головного мозку людини.
• енцефалограма — те саме, що й електроенцефалограма.
• енцефалографія — метод рентгенологічного дослідження головного мозку, при якому в порожнину черепа вводять повітря, кисень або…
• енцикліка — письмове звернення папи римського до всіх католиків або до віруючих якоїсь однієї країни (чи групи країн) з…
• енциклопедизм — Широка всебічна освіченість, обізнаність у різних галузях знання.
• енциклопедист — Людина, яка має енциклопедичні знання.
• енциклопедичність — Абстр. ім. до енциклопеди́чний 2.
• енциклопедія — Науковий довідник, що об’єднує найістотніші відомості з усіх галузей знань чи якої-небудь однієї галузі, розміщених в…
• еозин — органічна сполука, синтетичний барвник, порошок червоного кольору.
• еоліт — Застаріла назва періоду кам’яного віку, коли люди виробляли найпримітивніші кам’яні знаряддя.
• еон — найбільший підрозділ геологічної історії Землі, що об'єднує кілька ер. Виділяють два Е.: докембрійський, або…
• еоцен — Середня епоха палеогенового періоду та відклади, що в цей час утворилися.
• епатаж — скандальна витівка.
• епендима — тонка оболонка, що вистилає мозкові шлуночки й центральний канал спинного мозку.
• епентеза — Поява в складі слова або морфеми додаткового звука, який розвинувся фонетичним шляхом.
• епіблема — покривна тканина молодих коренів рослин.
• епігон — Послідовник якого-небудь напряму (в політиці, науці, мистецтві і т. ін.), який не має творчої самостійності і в нових…
• епігонство — Творчо неоригінальне наслідування якого-небудь діяча, напряму (в політиці, науці, мистецтві і т. ін.).
• епіграма — У стародавніх греків — віршований напис на храмах і постаментах статуй.
• епіграматист — Автор епіграм (у 2 знач.).
• епіграф — У стародавніх греків — напис на пам’ятнику.
• епіграфіка — Допоміжна філологічна та історична дисципліна, що вивчає головним чином стародавні написи.
• епіграфіст — Фахівець з епіграфіки.
• епіграфістка — Жін. до епіграфі́ст.
• епідеміолог — Фахівець з епідеміології.
• епідеміологія — Медична дисципліна, що вивчає закономірності виникнення та поширення інфекційних хвороб і розробляє методи боротьби з…
• епідемія — Масове поширення якої-небудь інфекційної хвороби.
• епідерма — Те саме, що епіде́рміс.
• епідерміс — Зовнішній шар шкіри у тварини і людини, що складається з багатошарового плоского епітелію.
• епідермофітія — Грибкове захворювання, що уражає перев. шкіру підошов і долонь людини, а також нігті.
• епідидиміт — запалення придатка яєчка в людини, спричинюється мікробами, травмою.
• епідіаскоп — Прилад для проектування на екран прозорих (діапозитивів) і непрозорих (малюнків, таблиць і т. ін.) об’єктів.
• епідот — мінерал класу силікатів, колір зелений, бурий до чорного. Використовують як виробний камінь.
• епідурит — запальний процес на зовнішній поверхні твердої оболонки спинного мозку; спричинюється найчастіше стафілококом, може…
• епізод — Окремий випадок з життя, яка-небудь подія.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.