Слова на літеру Д

• діва — Дівчина.
• діваха — Збільш. до ді́ва.
• дівер — Брат чоловіка.
• діверка — Жінка дівера.
• дівиця — Дівчина.
• дівоцтво — Те саме, що дівува́ння.
• дівочість — Дівоча ніжність, лагідність.
• дівування — Дія за знач. дівува́ти.
• дівуля — Збільш. до ді́ва.
• дівчатко — Маленьке дівча.
• дівчатонько — Те саме, що дівча́точко.
• дівчачур — Той, хто захоплюється дівчатами.
• дівчина — Молода неодружена особа жіночої статі.
• дівчинка — Дитина жіночої статі.
• дівчисько — Те саме, що ді́вчинка.
• дівчище — Збільш. до ді́вка 1.
• дівчур — Те саме, що дівчачу́р.
• дігтяр — Той, хто виготовляє або продає дьоготь.
• дігтярня — Дігтярний завод.
• дід — Батьків або материн батько.
• діджей — Особа, яка обирає і відтворює музичні треки для аудиторії.
• дідизна — Те саме, що діді́вщина.
• дідисько — Збільш. до дід 2.
• дідич — Те саме, що помі́щик; великий землевласник.
• дідище — Збільш. до дід 2.
• дідівство — Власт. дідові (у 1 знач.) відчуття родинного зв’язку з внуками.
• дідівщина — Спадщина від діда (у 1, 4 знач.).
• дідо — Розмовне або діалектне слово, що означає дідуся чи літнього чоловіка.
• дідуга — Те саме, що дідуга́н.
• дідуган — Збільш. до дід 2.
• дідунь — Те саме, що діду́сь.
• дідух — Сніп, який ставили за старим звичаєм у кутку хати перед різдвом.
• дідько — Те саме, що біс¹.
• діелектрик — Матеріал з дуже малою питомою електропровідністю; непровідник, ізолятор.
• дієвідміна — Система відмінюваних форм дієслова, які виражають категорії особи, способу, часу, числа.
• дієвідмінювання — Дія за знач. дієвідмі́нювати.
• дієвість — Властивість за знач. дійови́й.
• дієз — знак підвищення звука на півтону.
• дієздатність — Здатність до дії, діяльності.
• дієприкметник — Іменна форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована.
• дієприслівник — Невідмінювана форма дієслова, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово.
• дієслово — Частина мови, яка означає поняття дії або стану як процесу і має такі основні граматичні категорії: часу, виду…
• дієта — Певний режим харчування здорової або хворої людини.
• дієтетика — Наука про правильне і доцільне харчування людини.
• дієтик — Той, хто дотримується дієти.
• дієтолог — Лікар, який займається питаннями правильного та лікувального харчування.
• дієтологія — Наука про харчування хворих.
• дієтотерапія — Скорочення: дієтична терапія.
• дієтсестра — Медична сестра, яка стежить за дієтичним харчуванням хворих, відпочиваючих.
• дієтхарчування — Скорочення: дієтичне харчування.
• дієцезія — Церковна адміністративно-територіальна одиниця в католицькій церкві.
• діжа — Низька широка дерев’яна діжка, в якій готують тісто на хліб.
• діжка — Велика дерев’яна або металева циліндрична посудина з плоским дном.
• діжниця — Невелика діжка (у 1 знач.).
• діжчина — Невелика діжка.
• дізнання — Попереднє адміністративне розслідування чого-небудь.
• дійво — Надій.
• дійка — Видовжена частина молочної залози на вимені у корови, кози та інших самок ссавців, з якої доять молоко.
• дійниця — Спеціальний посуд, у який доять молоко.
• дійсність — Те, що насправді існує або існувало; реальність.
• дійшлість — Абстр. ім. до ді́йшлий.
• ділене — Математичний термін, що позначає число, яке ділять на інше.
• ділення — Дія за знач. діли́ти 1.
• діло — Робота, заняття людини, пов’язані з розумовим і фізичним напруженням.
• діловитість — Властивість за знач. ділови́тий.
• діловод — Службовець, який веде справи канцелярії.
• діловодство — Ведення справ канцелярії.
• ділок — Той, хто спритно веде справи, переважно комерційні, вдаючись до будь-яких засобів для досягнення мети.
• дільба — Те саме, що ді́лення 1; розподіл.
• дільник — Число, на яке ділять інше число.
• дільниця — Адміністративно-територіальна або виробнича одиниця.
• діляга — Той, хто у всіх справах переслідує особисті інтереси, з вузько практичних міркувань забуває про принципову…
• ділянка — Окрема частина земельної площі, використовувана з якоюсь метою, виділена за якою-небудь ознакою.
• діляцтво — Вузький практицизм, при якому зневажається принципова, суспільно-політична сторона справи.
• дім — Будівля, признач. для житла або для розміщення різних установ; будинок.
• діод — Електронна лампа або напівпровідниковий прилад з двома електродами, що пропускає електричний струм лише в одному…
• діоксид — Хімічна сполука елемента з двома атомами кисню.
• діоксин — Високотоксична хімічна речовина, що небезпечна для живих організмів.
• діоптр — Пристрій для наведення на яку-небудь точку геодезичних інструментів, не забезпечених зоровою трубою.
• діоптрика — розділ геометричної оптики, де вивчається заломлення світла під час проходження його з одного прозорого середовища в…
• діоптриметр — прилад для вимірювання заломної сили оптичного (для окулярів) скла.
• діоптрія — Одиниця оптичної сили лінзи або системи лінз з головною фокусною віддаллю в 1 метр.
• діорама — Картина разом з бутафорським планом (фігурами людей, макетами різних предметів і т. ін.) для підсилення загального…
• діорит — Глибинна магматична кристалічна гірська порода сірого або зеленувато-сірого кольору; використовується як будівельний…
• діра — Щілина, отвір у чому-небудь.
• дірка — Те саме, що діра́ 1.
• діркопробивач — Прилад, яким пробивають дірки.
• дірчастість — Абстр. ім. до дірча́стий.
• діставання — Дія за знач. дістава́ти 1-4 і дістава́тися 2-4.
• дітвак — Те саме, що дити́на 1.
• дітвора — Те саме, що ді́ти¹ 1.
• дітище — Результат чиєїсь напруженої праці, творчості або улюблена справа.
• дітлахи — Те саме, що ді́ти¹ 1, 2 і дити́на 1, 2.
• дітлашня — Те саме, що ді́ти¹1, 2.
• дітовбивець — Той, хто вбиває, знищує дітей.
• дітовбивство — Вбивство, знищення дітей.
• дітогубець — Те саме, що дітовби́вець.
• дітонародження — Народження дітей.
• дітоньки — Пестл. до ді́ти¹, 1, 2 і дити́на 1, 2.
• дітородіння — Те саме, що дітонаро́дження.
• діурез — виділення сечі.
• діуретин — Ліки у вигляді білого порошку, що використовуються як судиннорозширювальний та сечогінний засіб.
• дія — Робота, діяльність, здійснення чого-небудь.
• діяльність — Застосування своєї праці до чого-небудь.
• діяння — Дія за знач. ді́яти 1,3-5.
• діяч — Той, хто відзначається своєю активністю та енергійністю на якій-небудь роботі, в якійсь галузі життя.
• діячка — Жін. до дія́ч.
• длявість — Абстр. ім. до для́вий.
• дмухання — Дія за знач. дму́хати.
• днина — Частина доби від сходу до заходу сонця; день.
• днище — Нижня частина або нижня стінка якого-небудь предмета.
• дно — Грунтова поверхня під водою.
• днювальний — Військовослужбовець добового наряду, який призначається для допомоги черговому підтримувати порядок, охороняти…
• днювання — Одноденний відпочинок (у військових і інших походах).
• доба — Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч.
• добавляння — Дія за знач. добавля́ти.
• добивання — Дія за знач. добива́ти.
• добирання — Дія за знач. добира́ти
• добирач — Той, хто добирає, сортує що-небудь.
• добирачка — Жін. до добира́ч.
• добір — Дія за знач. добира́ти 2.
• добірка — Ряд дописів, кореспонденцій на одну тему, заверстаних під одним заголовком.
• добірність — Абстр. ім. до добі́рний 2.
• доблесть — Відвага, мужність, геройство.
• добриво — Речовина органічного (біологічного) і неорганічного (мінерального) походження або бактерії, які вносяться в грунт, щоб…
• добрість — Властивість за знач. до́брий 1.
• добро — Усе позитивне в житті людей, що відповідає їх інтересам, бажанням, мріям; благо; протилежне лихо, зло.
• добробут — Матеріально-побутове забезпечення; достаток.
• добровільність — Абстр. ім. до доброві́льний 1.
• доброволець — Той, хто вступає в армію з власного бажання, добровільно.
• добродій — Дорослий чоловік, перев. з привілейованих шарів суспільства.
• добродійка — Жін. до добро́дій.
• добродійник — Той, хто дає кому-небудь допомогу, підтримку і т. ін.; благодійник; протилежне лиходій.
• добродійниця — Жін. до доброді́йник.
• добродійність — Абстр. ім. до доброді́йний.
• добродійство — Добродії ( див. добро́дій 1).
• добродіяння — Дія за знач. доброді́яти, а також те, що є її наслідком.
• добродушність — Властивість за знач. доброду́шний.
• доброзвичайність — Абстр. ім. до доброзвича́йний.
• доброзвучність — Абстр. ім. до доброзву́чний.
• доброзичливець — Той, хто бажає, зичить людям добра, співчутливо, прихильно ставиться до кого-небудь.
• доброзичливиця — Жін. до добрози́чли́вець.
• доброзичливість — Абстр. ім. до добрози́чли́вий.
• добропорядність — Властивість за знач. добропоря́дний.
• добросердечність — Властивість за знач. добросерде́чний.
• добросердість — Властивість за знач. добросе́рдий.
• добросердність — Властивість за знач. добросе́рдний.
• добросовісність — Властивість за знач. добросо́вісний.
• доброта — Чутливе, дружнє ставлення до людей.
• добротність — Абстр. ім. до добро́тний.
• доброчесність — Властивість за знач. доброче́сний.
• доброчинець — Те саме, що доброді́йник.
• доброчинність — Зроблене добро; корисний вчинок.
• доброякісність — Абстр. ім. до доброя́кісний 1.
• добряга — Те саме, що добря́к.
• добряк — Дуже добра, нелукава людина.
• добряка — Те саме, що добря́к.
• добування — Дія за знач. добува́ти і добува́тися 3.
• добувач — Той, хто займається добуванням чого-небудь.
• добувачка — Жін. до добува́ч.
• добудова — Частина приміщення, прибудована пізніше.
• добудовник — Той, хто доводить будування чого-небудь до кінця.
• добудовування — Дія за знач. добудо́вувати і добудо́вуватися.
• добудування — Дія за знач. добудува́ти і добудува́тися.
• добуток — Те, що одержано, добуто працею.
• доваження — Дія за знач. дова́жити.
• доважка — Те саме, що дова́жок.
• доважок — Те, що додається до чого-небудь для повної ваги.
• доважування — Дія за знач. дова́жувати.
• довантаження — Дія за знач. дованта́жити і дованта́житися.
• довантажування — Дія за знач. дованта́жувати і дованта́жуватися.
• довбало — Інструмент для довбання.
• довбальник — Робітник, що здійснює довбання чого-небудь.
• довбанка — Предмет, видовбаний із суцільного шматка дерева.
• довбання — Дія за знач. довба́ти.
• довбешка — Дерев’яний молоток або взагалі замашна палиця з потовщенням на кінці.
• довбня — Великий, перев. дерев’яний молот або взагалі велика дерев’яна палиця з потовщенням на кінці.
• довгань — Висока на зріст, довготелеса людина.
• довгастість — Абстр. ім. до довга́стий.
• довгість — Абстр. ім. до до́вгий.
• довгобуд — Будівля або споруда, процес будівництва якої триває надто довго.
• довговічність — Абстр. ім. до довгові́чний.
• довгожитель — Той, хто живе багато років.
• довгожителька — Жіночий рід до довгожитель.
• довголіття — Тривале життя.
• довгоніг — Комар з довгими ногами, що належить до родини двокрилих комах підряду довговусих.
• довгоніжка — Те саме, що довгоні́г.
• довгоніс — Те саме, що дубоні́с.
• довгоносик — Комаха родини жуків з довгими хоботками; небезпечний шкідник рослин.
• довгота — Те саме, що довжина́ 2.
• довготерпіння — Тривале, велике терпіння.
• довгочасність — Абстр. ім. до довгоча́сний.
• довгунець — Сорт льону з довгим волокном.
• доведення — Дія за знач. дове́сти, дово́дити.
• довершеність — Абстр. ім. до дове́ршений 2.
• довершення — Дія за знач. доверши́ти і доверши́тися.
• довжик — назва кількох населених пунктів в Україні
• довжина — Протяг лінії, площини, тіла і т. ін. між двома найвіддаленішими точками.
• довибори — Додаткові вибори.
• довід — Певне міркування або факт, що наводиться як доказ чого-небудь.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.