Слова на літеру Ч

• чмакання — Дія за знач. чма́кати і звуки, утворювані цією дією.
• чмихання — Дія за знач. чми́хати і звуки, утворювані цією дією.
• чоботар — Майстер, який шиє і ремонтує чоботи та інші види взуття; швець.
• чоботарка — Жін. до чобота́р 1.
• чоботарня — Майстерня, де шиють і ремонтують чоботи та інші види взуття.
• чоботарство — Ремесло чоботаря.
• чоботарювання — Дія за знач. чоботарюва́ти.
• човгання — Дія за знач. чо́вгати і звуки, утворювані цією дією.
• човен — Невелике, перев. веслове судно.
• човникар — Робітник на ткацькому підприємстві, який стежить за човником.
• човникарка — Жін. до човника́р.
• човняр — Той, хто перевозить човном людей і вантажі.
• човнярка — Жін. до човня́р 1.
• чокання — Дія за знач. чо́катися.
• чоло — Верхня надочна частина обличчя людини; лоб.
• чолобитна — Заява, скарга або прохання від окремої особи чи соціальної групи, яку подавали до місцевих чи центральних органів…
• чолобитник — Особа, яка подавала чолобитну; прохач, позивач.
• чолобитниця — Жін. до чолоби́тник.
• чолобиття — Подання чолобитної.
• чоловік — Особа чоловічої статі; протилежне жінка.
• чоловіцтво — Людство.
• чоловічина — Те саме, що чолові́к.
• чоловічисько — Збільш. до чолові́к.
• чоловічище — Збільш. до чолові́к.
• чоломкання — Дія за знач. чоло́мкатися.
• чорна — назва кольору
• чорнило — Водний розчин певного барвника, що використовується для писання.
• чорнильниця — Спеціальна посудина для чорнила, в яку вмочують перо, коли пишуть.
• чорниця — Дрібний ягідний дикорослий чагарник родини брусничних з чорними їстівними ягодами.
• чорничник — Місце, поросле чорницею.
• чорниш — Чорний жук з недорозвиненими нижніми крилами; паразитує на рослинах.
• чорніння — Дія за знач. чорни́ти 1, 3.
• чорність — Те саме, що чорнота́ 1.
• чорнобиль — Багаторічна трав’яниста рослина з чорнувато-бурим стеблом, різновид полину; використовується в медицині.
• чорнобривець — Той, хто має чорні брови.
• чорнобривка — Та, що має чорні брови.
• чорнобурка — Чорно-бура лисиця; хутро цієї тварини.
• чорногуз — Те саме, що леле́ка.
• чорногузеня — Пташа чорногуза.
• чорногузка — Самка чорногуза.
• чорнозем — Родючий чорний грунт, багатий на перегній, що утворився переважно в степових і лісостепових районах.
• чорноземля — Те саме, що чорно́зем.
• чорноклен — Дерево або кущ родини кленових.
• чорнокнижник — Той, хто займається чорнокнижництвом; чаклун.
• чорнокнижництво — Чаклування за допомогою книг, що мають нібито магічну силу.
• чорнокорінь — Трав’яниста рослина (бур’ян) родини шорстколистих; використовується для боротьби з гризунами, а також у народній…
• чорнокрилець — Чорнокрилий птах.
• чорноліс — Те саме, що чорнолі́сся.
• чорнолісся — Листяний ліс.
• чорнолоз — Кущ або дерево, один з видів верби.
• чорноризець — Чернець.
• чорноризка — Жін. до чорноризець.
• чорноризник — Чернець.
• чорнороб — Некваліфікований робітник, який виконує перев. фізично важку, брудну роботу.
• чорнорясник — Чернець.
• чорнорясниця — Жін. до чорноря́сник.
• чорнослив — Сушені плоди особливого сорту слив (перев. угорок).-
• чорносорочечник — Італійський фашист, якого називали так тому, що він носив сорочку чорного кольору.
• чорносотенець — Член реакційної громадської організації в Росії па початку XX ст.; крайній реакціонер, войовничий ворог соціалізму.
• чорносотенка — Жін. до чорносо́тенець.
• чорносотенство — Крайня реакційність і шовінізм, властиві чорносотенним організаціям та їхнім членам.
• чорносутанник — Представник католицького духовенства, що носило (перев. поза церковною відправою) довгий верхній одяг — сутану.
• чорнота — Якість за знач. чо́рний 1; чорний, темний колір чого-небудь.
• чорнотроп — Осінній холодний період до випадання снігу; дорога, ще не вкрита снігом.
• чорнуха — Розмівне слово для позначення негативної і песимістичної інформації в медіа чи мистецтві.
• чорнушка — Трав’яниста рослина родини жовтцевих, яка дає чорне насіння, що використовується як прянощі.
• чорнява — Чернь ( див. чернь 4).
• чорнявка — Чорнява жінка, дівчина.
• чорнявчик — Чорноволосий хлопець.
• чорняк — Чорна балотувальна куля, яка означала подачу голосу проти якої-небудь кандидатури.
• чорт — За забобонними уявленнями — надприродна істота, що втілює в собі зло і має вигляд темношкірої людини з козячими…
• чортиха — Те саме, що чорти́ця.
• чортиця — Жін. до чорт 1-3.
• чортівня — Те саме, що чортови́ння.
• чортовина — Те саме, що чортови́ння.
• чортовиння — Чорти, дияволи, духи, біси, всяка нечиста сила.
• чортополох — Народна назва колючого бур’яну (будяків, осоту, татарнику тощо).
• чортопхайка — Легкий візок.
• чорторий — Великий вир; глибока яма, в якій утворюється вир.
• чортяка — Те саме, що чорт 1-4.
• чос — Свербіж.
• чота — Те саме, що взвод.
• чотар — Командир чоти.
• чотириборство — Змагання з чотирьох видів легкої атлетики.
• чотиривірш — Викінчена за змістом окрема строфа, що складається з чотирьох рядків з суміжним, перехресним чи кільцевим римуванням…
• чотириголосся — Спів, що звучить чотирма голосами, звучання на чотири голоси.
• чотиригранник — Геометричне тіло, яке має чотири грані.
• чотиризяброві — Назва підкласу головоногих молюсків, які мають дві пари зябер.
• чотирикутник — Геометрична фігура, ламана гранична лінія якої утворює чотири кути.
• чотириліття — Те саме, що чотирирі́ччя.
• чотирипілля — Система обробітку орної землі з розподілом посівної площі на чотири поля, кожне з яких засівають по черзі різними…
• чотириріччя — Період, час, що дорівнює чотирьом рокам
• чотиритомник — Твір або збірка творів у чотирьох томах.
• чотирнадцятиліття — Те саме, що чотирнадцятирі́ччя.
• чотирнадцятиріччя — Проміжок, період часу, що дорівнює чотирнадцяти рокам.
• чотирьохсотліття — Те саме, що чотирьохсотрі́ччя.
• чотирьохсотріччя — Період, час, що дорівнює чотирьомстам рокам
• чотки — Шнурок з нанизаним на нього дерев’яним, кістяним, янтарним і т. ін. намистом чи вузликами для відліку прочитаних…
• чохкання — Дія за знач. чо́хкати і звуки, утворювані цією дією.
• чохол — Покриття або футляр з матерії чи іншого матеріалу, зроблений за формою якогось предмета для захисту його від…
• чуб — Волосся на голові у людини (перев. у чоловіка).
• чубайка — Чубик, чупринка.
• чубар — Той, хто має чуб, чубчик.
• чубарка — Чубата пташка.
• чубисько — Збільш. до чуб.
• чубище — Збільш. до чуб.
• чубук — Порожнистий стержень люльки, крізь який курець втягує тютюновий дим.
• чувал — Те саме, що ла́нтух.
• чудар — Те саме, що дива́к.
• чудасія — Те, що викликає подив, здивування; чудо.
• чудернацтво — Властивість за знач. чудерна́цький.
• чудесність — Абстр. ім. до чуде́сний.
• чудило — Те саме, що дива́к.
• чудисько — Те саме, що чудо́висько.
• чудище — Те саме, що чудо́висько.
• чудійка — Жін. до чуді́й.
• чудність — Абстр. ім. до чудни́й 1.
• чуднота — Те саме, що ди́во.
• чудовисько — Жахлива фантастична істота, потворне страховище.
• чудовість — Абстр. ім. до чудо́вий.
• чудодій — Той, хто робить чудеса; чарівник.
• чудодійність — Абстр. ім. до чудоді́йний.
• чудотворець — Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.).
• чудь — Давньоруська назва естів, а також неслов’янських племен, що жили на землях Новгорода Великого, на сході від Онезького…
• чужак — Чужа, нетутешня, захожа людина; чужинець.
• чужаниця — Чужа людина; чужак.
• чужина — Чужа, далека земля, країна.
• чужинець — Громадянин, підданий чужої держави, країни; іноземець.
• чужість — Абстр. ім. до чужи́й 3; відчуженість.
• чужоземець — Людина родом з чужих земель, представник чужої країни, держави; іноземець.
• чужоземка — Жін. до чужозе́мець.
• чужоземщина — Чужі землі, країни; чужина.
• чужосторонець — Людина з чужої сторони, країни; чужинець.
• чуйка — Вид довгого суконного каптана.
• чуйність — Уважність і сердечне ставлення до людей; чулість.
• чулість — Абстр. ім. до чу́лий.
• чум — Переносне житло деяких народів Північно-Східної Європи (саамі, ненці) та Сибіру (евенки, мансі та ін.), що являє собою…
• чума — Гостре інфекційне захворювання людини і тварин, що поширюється часто у формі епідемій.
• чумак — На Україні в XV-XIX ст.— візник і торговець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу.
• чумакування — Дія за знач. чумакува́ти.
• чумарка — Те саме, що чеме́рка.
• чумарчина — Те саме, що чеме́рка.
• чумацтво — Збірн. до чума́к 1; чумаки.
• чумачина — Те саме, що чума́к¹.
• чумбур — Повід вуздечки, за який водять або прив’язують верхового коня.
• чумиза — Зернова і кормова трав’яниста рослина родини злакових.
• чуперадло — Опудало.
• чуприна — Волосся на голові людини (перев. в чоловіка); чуб, шевелюра.
• чурбак — Обрубок дерева, коротка колодка.
• чуринга — за віруваннями австралійців-аборигенів, предмет, що має таємничу чудодійну силу.
• чутка — Вістка, повідомлення про кого-, що-небудь.
• чутливість — Абстр. ім. до чутли́вий 1-3.
• чутність — Ступінь чіткості, виразності звучання.
• чуттєвість — Властивість за знач. чуттє́вий.
• чуття — Здатність відчувати, сприймати зовнішні подразнення.
• чуфа — Багаторічна трав’яниста рослина родини осокових, земляний мигдаль; використовується в кулінарії.
• чухання — Дія за знач. чу́хати і чу́хатися.
• чухрання — Дія за знач. чухра́ти.
• чучхе — Державна політична ідеологія Північної Кореї, що базується на самостійності.
• чушка — Те саме, що свиня́ 1,2.
• чхання — Дія за знач. чха́ти і звуки, утворювані цією дією.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.