Слова на літеру П

• потягання — Дія за знач. потяга́тися¹.
• потягування — Дія за знач. потя́гувати 1, 2 і потя́гуватися.
• пофарбування — Дія за знач. пофарбува́ти.
• похабник — Той, хто вживає похабних виразів, поводиться непристойно, безсоромно.
• похапливість — Властивість за знач. поха́пливий 1.
• похвала — Хороший, похвальний відзив про кого-, що-небудь; схвалення.
• похвальба — Те саме, що похваля́ння.
• похваляння — Дія за знач. похваля́ти і похваля́тися 1, 2
• похибка — Помилка, промах, недогляд у чому-небудь.
• похил — Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами; нахил.
• похила — Лінія або поверхня, що розташована під кутом до горизонталі.
• похилення — Дія за знач. похили́ти і похили́тися.
• похилість — Властивість за знач. похи́лий.
• похиляння — Дія за знач. похиля́ти і похиля́тися.
• похитування — Дія за знач. похи́тувати і похи́туватися.
• похід — Воєнні дії, воєнна кампанія, операція (часто пов’язані з пересуванням армії або флоту).
• похідна — термін, що характеризує швидкість зміни математичної функції
• похітливість — Властивість за знач. похітли́вий.
• похіть — Грубо-хтивий статевий потяг; хтивість.
• похлібець — Підлабузник.
• похльоскування — Дія за знач. похльо́скувати і звуки, утворювані цією дією.
• похлюпування — Дія за знач. похлю́пувати і звуки, утворювані цією дією.
• похмілля — Погане самопочуття, нездужання після пияцтва.
• похмурість — Властивість за знач. похму́рий.
• похнюпа — Похмура, понура людина.
• поховання — Дія за знач. похова́ти 1; церемонія, обряд проводів тіла померлого для погрібання.
• походеньки — Постійне ходіння; довге гуляння.
• походжання — Дія за знач. походжа́ти.
• походження — Належність за народженням до певної національності, класу, місцевості і т. ін.
• похолодання — Стан за знач. похолода́ти.
• похолодіння — Стан за знач. похолоді́ти.
• похолодніння — Стан за знач. похолодні́ти.
• похорон — Обряд проводів і поховання тіла померлого.
• похоронка — Схованка.
• похресник — Те саме, що хреще́ник.
• похресниця — Жін. до похре́сник.
• похрестини — Святкування на другий день хрестин.
• похропування — Дія за знач. похро́пувати і звуки, утворювані цією дією.
• поцілуйко — Той, хто любить цілуватися.
• поцілунок — Дотик губами до кого-, чого-небудь як вияв любові, ласки і т. ін.
• поцінність — Абстр. ім. до поці́нний.
• поціновка — Дія за знач. поціни́ти, поцінува́ти.
• поцінування — Дія за знач. поцінува́ти.
• поцокування — Дія за знач. поцо́кувати і звуки, утворювані цією дією.
• почастішання — Зростання кількості вияву чого-небудь за певний проміжок часу.
• почастування — Дія за знач. почастува́ти.
• почастунок — Частування, пригощання.
• початківець — Автор (найчастіше молодий), який починає творчий шлях.
• початковість — Абстр. ім. до початко́вий 1.
• початок — Вихідний пункт протяжності предмета, площини тощо, а також те, що прилягає до такого пункту; протилежне кінець.
• почвара — Потвора, чудовисько.
• почварність — Властивість за знач. почва́рний.
• почекальня — Те саме, що чека́льня.
• почекання — Дія за знач. почека́ти.
• почервоніння — Дія і стан за знач. почервоні́ти.
• почеревина — Сало з прошарком м’яса, зняте з живота свині.
• почерк — Індивідуальна манера письма, спосіб накреслення літер.
• почесність — Абстр. ім. до поче́сний.
• почет — Особи, що супроводжують високопоставлену світську або духовну особу, воєначальника.
• почивальня — Спальня.
• почин — Починання, ініціатива.
• починальник — Те саме, що зачина́тель.
• починальниця — Жін. до почина́льник.
• починання — Розпочата кимсь робота, справа (перев. новаторського, пошукового характеру).
• починок — Пряжа, намотана на веретено, або кількість цієї пряжі, знятої з веретена.
• почорніння — Дія і стан за знач. почорні́ти.
• почубеньки — Дава́ти (да́ти) почубе́ньків кому — бити, скубти за волосся кого-небудь.
• почування — Психічний стан людини, зумовлений певними зовнішніми явищами і подіями.
• почуттєвість — Абстр. ім. до почуттє́вий 1, 2.
• почуття — Психічні й фізичні відчуття людини.
• почухування — Дія за знач. почу́хувати і звуки, утворювані цією дією.
• пошана — Почуття поваги, що грунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь.
• пошепт — Те саме, що ше́піт.
• пошесть — Масове заразне захворювання людей або тварин.
• пошиванка — Те саме, що на́волочка.
• пошивка — Те саме, що на́волочка.
• пошивник — Працівник пошивної промисловості.
• пошивниця — Жін. до поши́вни́к.
• поширеність — Абстр. ім. до поши́рений.
• поширення — Дія за знач. поши́рити і поши́ритися.
• поширювання — Дія за знач. поши́рювати.
• поширювач — Той, хто поширює що-небудь.
• поширювачка — Жін. до поши́рювач.
• пошиття — Дія за знач. поши́ти¹ 1.
• пошкодження — Дія за знач. пошко́дити.
• пошкоджуваність — Здатність пошкоджуватися, бути пошкоджуваним.
• пошморг — Слід на тілі (садно, подряпина), залишений тертям від протягнутого по шкірі предмета.
• пошта — Державна установа, яка здійснює пересилання і доставку адресатам листів, періодичних видань, грошових переказів…
• поштамт — Центральна поштова установа в місті.
• поштар — Особа (здебільшого службовець пошти), яка розносить кореспонденцію адресатам.
• поштарка — Жін. до пошта́р 1.
• поштарство — Поштова служба, поштове обслуговування населення.
• поштивість — Властивість за знач. пошти́вий, почти́вий.
• поштмейстер — У дореволюційній Росії — керівник поштової контори.
• поштовик — Поштовий службовець.
• поштовх — Різкий короткий удар.
• поштрикування — Дія за знач. поштри́кувати.
• поштурховисько — Те саме, що попи́хач.
• пошук — Шукання, розшукування чого-небудь.
• пошукування — Дія за знач. пошу́кувати.
• пощипування — Дія за знач. пощи́пувати.
• поява — Дія за знач. появи́тися, появля́тися.
• появлення — Дія за знач. появи́тися.
• поярок — Вовна від першої стрижки ягнят.
• пояс — Шкіряна, матерчата, в’язана і т. ін. довга смуга для підперізування одягу в стані.
• пояснення — Дія за знач. поясни́ти 1, 2.
• поясність — Розміщення, розташування за поясами (у 4, 5, 9 знач.).
• пояснювання — Дія за знач. поя́снювати.
• поясок — Те саме, що по́яс 1.
• прабаба — Мати діда або баби.
• прабабка — Те саме, що праба́ба.
• прабатьківщина — Найдавніше місце поселення певного племені, народу або території поширення тієї чи іншої породи тварин, сорту рослин і…
• прабатько — Той, від кого ведуть початок який-небудь рід, порода тварин, сорт рослин і т. ін.
• правда — Те, що відповідає дійсності; істина.
• правдивість — Абстр. ім. до правди́вий.
• правдоборець — Борець за правду, виборювач правди.
• правдолюб — Той, хто любить правду, бореться за неї, шукає справедливості.
• правдолюбець — Те саме, що правдолю́б.
• правдолюбність — Те саме, що правдолю́бство.
• правдолюбство — Абстр. ім. до правдолю́бний.
• правдомовець — Той, хто завжди говорить правду, хто є виразником правди.
• правдомовність — Властивість за знач. правдомо́вний.
• правдоподібність — Властивість за знач. правдоподі́бний.
• правдошукацтво — прагнення домогтися справедливості
• правдошукач — той, хто прагне домогтися справедливості
• праведник — Людина, яка суворо дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії.
• праведниця — Жін. до пра́ведник.
• праведність — Властивість за знач. пра́ведний.
• правець — Гостре інфекційне захворювання, що характеризується корчами; спричинюється мікробом, який проникає в організм через…
• правило — Положення, яким передається якась закономірність, стале співвідношення певних явищ.
• правильник — Робітник, який ліквідує несправності в чому-небудь; виправляє, випрямляє щось.
• правильність — Абстр. ім. до пра́вильний.
• правитель — Особа, що стоїть при владі в державі, країні чи якійсь її частині.
• правителька — Жін. до прави́тель 1.
• правиця — Права рука; протилежне лівиця, ліва рука.
• правік — Стародавні часи; прадавнина.
• правка — Те саме, що пра́влення⁴.
• правлення — Дія за знач. пра́вити¹ 1, 2.
• правлінець — Член правління (у 2 знач.).
• правління — Час, період, протягом якого певна особа здійснює верховну владу над ким-, чим-небудь.
• правник — Юрист, фахівець з правознавства.
• правництво — юридична наука, юриспруденція
• правнук — Син внука або внучки.
• правнучка — Дочка внука або внучки.
• право — Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни.
• правобережжя — Правий берег річки
• правовик — Фахівець у галузі права (у 1, 2, 4 знач.).
• правовідносини — Суспільні відносини, що регулюються нормами права.
• правовірність — Абстр. ім. до правові́рний.
• правозаступник — той, хто виступає на захист прав людини
• правозаступництво — громадський рух, що виник на теренах СРСР як протест проти порушення тоталітарним режимом основних прав людини і…
• правозахисник — той, хто захищає чиї-небудь громадянські права
• правоздатність — визнана державою здатність фізичних осіб (громадян) та юридичних осіб мати права і виконувати обов'язки, що…
• правознавець — Фахівець з правознавства.
• правознавство — Сукупність наук про право; юриспруденція.
• правомірність — Абстр. ім. до правомі́рний.
• правонаступник — Особа, якій передано всі права і обов’язки або окремі права іншої особи.
• правонаступництво — у цивільному праві – перехід прав та обов'язків від однієї особи до іншої (напр. при спадкоємстві)
• правоохоронець — співробітник правоохоронних органів
• правопис — Система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі мови на письмі.
• правопорушення — Порушення норм поведінки, встановлених законами чи іншими нормативними актами.
• правопорушник — Особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами.
• правопорушниця — Жін. до правопору́шник.
• правопорядок — Суспільний порядок, врегульований правом, законом.
• правосвідомість — Сукупність правових поглядів людей, що відбивають їхню оцінку чинного права, існуючого суспільного і державного ладу…
• православʼя — Східне відгалуження християнства, один з трьох (поряд з католицизмом і протестантизмом) його головних напрямів.
• правосубʼєктність — здатність мати і здійснювати безпосередньо або через представника права та юридичні зобов'язання
• правосуддя — Суд, судова діяльність держави; юстиція.
• правосудець — Справедливий суддя.
• правота — Правильність думок, суджень, учинків, дій.
• правотворчість — розробка і прийняття правових норм як прерогатива держави
• правочин — Дія особи, спрямована на набуття або зміну цивільних прав і обов'язків.
• прагматизм — Реакційний, суб’єктивно-ідеалістичний напрям сучасної буржуазної філософії, за яким практична цінність знань означає…
• прагматик — Те саме, що прагмати́ст.
• прагматика — Розділ семіотики, який досліджує сприйняття знака (, слова, ноти тощо) пізнаючим суб'єктом.
• прагматист — Послідовник прагматизму.
• прагматичність — Абстр. ім. до прагмати́чний.
• прагнення — Сильне бажання, потяг до здійснення чого-небудь; хотіння.
• прадавнина — Далека давнина.
• прадержава — первісна, стародавня держава
• прадід — Батько діда чи баби.
• прадідизна — Спадщина від прадіда.
• прадідівщина — Спадщина від прадіда.
• пражець — Те саме, що пража́нин.
• празем — Мінерал, різновид кварцу світло-зеленого забарвлення.
• празеодим — Рідкісноземельний хімічний елемент — метал жовтувато-зеленого кольору.
• празник — Те саме, що свя́то 1.
• праісторія — Первісний, найстародавніший період розвитку, існування кого-, чого-небудь.
• праістота — первісна, найстародавніша істота
• прайд — Зграя левів, що складається із самців, самок та їхніх дитинчат.
• праймер — Косметичний засіб, що наноситься як база під макіяж.
• пракрит — Назва середньоіндійських діалектів, з яких розвинулась більшість сучасних літературних мов Індії.
• практик — Той, хто набув досвіду, знань у результаті практичної діяльності.
• практика — У філософії — вся діяльність людей, спрямована на перетворення матеріального світу (на створення матеріальних і…
• практикант — Той, хто проходить практику (у 4 знач.).
• практикантка — Жін. до практика́нт.
• практикантство — Діяльність практиканта.
• практикум — Вид практичного навчання, заняття з якогось предмета (у школі, вищому навчальному закладі і т. ін.).
• практицизм — Захоплення практичною діяльністю при недооцінці значення теорії.
• практичність — Властивість за знач. практи́чний 6.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.