Слова на літеру Н

• націоналізація — Примусове відчуження приватної власності (землі, її надр, фабрик, заводів, шахт і т. ін.) у власність держави.
• націоналізм — Реакційна буржуазна ідеологія й політика в галузі національних відносин, яка проповідує зверхність національних…
• націоналіст — Прихильник націоналізму (у 1 знач.).
• націоналістка — Жін. до націоналі́ст.
• націоналка — Жін. до націона́л¹.
• національність — Належність до якої-небудь нації.
• нація — Конкретно-історична форма спільності людей, об’єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними…
• нацмен — Особа, яка належить до національної меншості.
• нацменшість — Скорочення: національна меншість.
• нацрада — Національна рада
• нацрайон — Скорочення: національний район.
• нацреспубліка — Скорочення: національна республіка.
• нацьковування — Дія за знач. нацько́вувати.
• начальник — Особа, що очолює що-небудь, керує кимось, завідує чим-небудь.
• начальникування — Дія за знач. начальникува́ти.
• начальниця — Жін. до нача́льник.
• начальство — Збірн. до нача́льник.
• начеревник — Накладка на живіт для тепла або для захисту від пошкоджень.
• начерк — Малюнок, що намічає лише найважливіші, загальні риси того, що повинно бути зображене.
• начинка — Те, чим начиняють що-небудь, готуючи їстівне.
• начиння — Знаряддя праці, що необхідні для виконання якої-небудь роботи, здійснення чого-небудь.
• начинювання — Дія за знач. начи́нювати.
• начитаність — Абстр. ім. до начи́таний 2.
• начільник — Те саме, що нало́бник 1.
• начіс — Волосся в зачісці, начесане на лоб, скроні і т. ін.
• начштабу — Начальник штабу, офіцер, що керує військовим органом управління.
• нашаровування — Дія за знач. нашаро́вувати і нашаро́вуватися.
• нашарування — Дія за знач. нашарува́ти і нашарува́тися.
• нашатир — Амонієва сіль соляної кислоти у вигляді білого порошку, що використовується в техніці і медицині; хлористий амоній.
• нашестя — Вторгнення ворожих військ у яку-небудь країну, на якусь територію.
• нашивання — Дія за знач. нашива́ти.
• нашивка — Смуга або шматок тканини, шкіри і т. ін., нашитий поверх чого-небудь.
• нашийник — Ремінець або металеве кільце з застібкою, що надівається на шию тварини.
• нашильник — У дишельній упряжі з хомутом — широкий ремінь або ланцюг, що йде від хомута до переднього кінця дишла.
• нашиття — Дія за знач. наши́ти.
• нашіптування — Дія за знач. наші́птувати
• нашіптувач — Той, хто нашіптує (у 2 знач.) кому-небудь щось.
• нашкірник — Вид коростяного кліща, що паразитує на шкірі тварин.
• нашорошеність — Абстр. ім. до нашоро́шений.
• нашпилювання — Дія за знач. нашпи́лювати.
• нащадок — Людина стос. до своїх предків.
• наявність — Існування, присутність.
• наяда — У грецькій міфології — водяна німфа, богиня текучих вод.
• неавторитетність — Абстр. ім. до неавторите́тний.
• неактуальність — Абстр. ім. до неактуа́льний.
• неакуратність — Абстр. ім. до неакура́тний.
• неандерталець — Давня людина, що жила в епоху нижнього і середнього палеоліту в деяких районах земної кулі (безпосередній предок…
• небагатослівність — Абстр. ім. до небагатослі́вний.
• небажання — Відсутність бажання, прагнення здійснити що-небудь.
• небалакучість — Абстр. ім. до небалаку́чий.
• небезпека — Можливість якогось лиха, нещастя, якоїсь катастрофи, шкоди і т. ін.
• небезпечність — Абстр. ім. до небезпе́чний.
• небеса — Те саме, що не́бо.
• небилиця — Те, чого немає в дійсності; неправда, вигадка.
• небіж — Син брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінник.
• небіжка — Дочка брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінниця.
• небіжчик — Померла людина; покійник.
• небіжчиця — Жін. до небі́жчик.
• неблагонадійність — Абстр. ім. до неблагонаді́йний.
• неблагопристойність — Абстр. ім. до неблагопристо́йний.
• неблагородство — Абстр. ім. до неблагоро́дний.
• небо — Видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола.
• небовид — Те саме, що небозві́д.
• небога — Дочка брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінниця.
• небожитель — За релігійними уявленнями — житель неба (перев. про богів греко-римської міфології).
• небозвід — Весь видимий простір неба; те саме, що не́бо 1.
• небокрай — Частина неба над лінією горизонту; обрій.
• неборак — Людина, становище або вчинки, дії якої викликають співчуття.
• неборака — Те саме, що небора́к.
• неборачка — Жін. до небора́к.
• небосхил — Те саме, що небокра́й.
• небосяг — Дуже високий багатоповерховий будинок (перев. в американських містах); хмарочос.
• небувальщина — Те, чого не було.
• небуденність — Абстр. ім. до небуде́нний.
• небуття — Стан, коли припиняється існування, життя, буття.
• невагомість — Абстр. ім. до неваго́мий.
• невблаганність — Абстр. ім. до невблага́нний.
• неввічливість — Абстр. ім. до невві́чливий
• невгамовність — Властивість і стан за знач. невгамо́вний.
• невгіддя — Непридатні для обробітку землі.
• невгомонність — Властивість і стан за знач. невгомо́нний.
• невдатник — Те саме, що невда́ха.
• невдатниця — Жін. до невда́тник.
• невдаха — Людина, якій не щастить у чому-небудь або яка робить щось не так, як треба.
• невдача — Невдале, безуспішне, не таке, як хтось бажав, закінчення, завершення чого-небудь.
• невдоволеність — Абстр. ім. до невдово́лений.
• невдоволення — Почуття і стан, при якому людина не відчуває задоволення.
• невдяка — Невдячність.
• невдячність — Абстр. ім. до невдя́чний.
• невезіння — Нещасливий збіг обставин; невдача.
• невживаність — Абстр. ім. до невжи́ваний.
• невживання — Невикористання чого-небудь.
• невжиток — Те саме, що невжива́ння.
• невибагливість — Абстр. ім. до невиба́гливий.
• невивершеність — Стан за знач. неви́вершений.
• невивченість — Стан за знач. неви́вчений.
• невигадливість — Властивість за знач. невига́дливий.
• невигідність — Абстр. ім. до неви́гідний.
• невигода — Матеріальні збитки.
• невигойність — Абстр. ім. до невиго́йний.
• невидача — Становище, коли що-небудь не видається.
• невидержаність — Абстр. ім. до неви́держаний.
• невидержка — Стан, коли хто-небудь не дотримується чогось.
• невидимість — Абстр. ім. до неви́ди́мий.
• невидимка — Те, що неприступне зорові, чого не можна побачити.
• невидужність — Абстр. ім. до невиду́жний.
• невизнання — Становище, коли кого-, що-небудь не визнають або не оцінюють по заслузі, належним чином.
• невизначеність — Абстр. ім. до неви́значений.
• невиїзд — Постійне, безвідлучне проживання в одному місці.
• невикінченість — Абстр. ім. до неви́кінчений.
• невиконання — Нездійснення чого-небудь.
• невиконування — Нездійснювання чого-не-будь.
• невикористання — Залишення чого-небудь без використання, застосування.
• невикористовування — Залишення чого-небудь без використовування, застосовування.
• невиліковність — Абстр. ім. до невиліко́вний.
• невимірність — Абстр. ім. до невимі́рний.
• невимовність — Абстр. ім. до невимо́вний.
• невимогливість — Абстр. ім. до невимо́гливий.
• невимушеність — Абстр. ім. до неви́мушений.
• невинність — Абстр. ім. до неви́нний.
• невинуватість — Абстр. ім. до невинува́тий.
• невиплат — Несплата чого-небудь.
• невиплата — Те саме, що неви́плат.
• невиправність — Абстр. ім. до невипра́вний.
• невиразність — Абстр. ім. до невира́зний.
• невиробленість — Абстр. ім. до неви́роблений.
• невисвітленість — Абстр. ім. до неви́світлений.
• невиснажність — Абстр. ім. до невисна́жний.
• невитриманість — Властивість за знач. неви́триманий.
• невихід — Нез’явлення когось куди-небудь.
• невихованість — Абстр. ім. до неви́хований.
• невичерпність — Абстр. ім. до невиче́рпний.
• невіглас — Неосвічена, незнаюча людина; неук.
• невігластво — Відсутність знань, неосвіченість у якій-небудь галузі.
• невід — Велика рибальська сітка.
• невідання — Незнання, непоінформованість.
• невідворотність — Абстр. ім. до невідворо́тний.
• невіддільність — Абстр. ім. до невідді́льний.
• невідкладність — Абстр. ім. до невідкла́дний.
• невідмінюваність — Властивість за знач. невідмі́нюваний.
• невідник — Рибалка, який ловить рибу неводом.
• невідомість — Абстр. ім. до невідо́мий 1.
• невідплатність — Абстр. ім. до невідпла́тний.
• невідповідність — Абстр. ім. до невідпові́дний.
• невідпорність — Абстр. ім. до невідпо́рний.
• невідривність — Абстр. ім. до невідри́вний.
• невідступність — Абстр. ім. до невідсту́пний.
• невідхильність — Абстр. ім. до невідхи́льний.
• невідчепливість — Абстр. ім. до невідче́пливий.
• невільництво — Стан підлеглості, залежності; становище невільника.
• невільниця — Жін. до неві́льник, нево́льник.
• невільність — Відсутність свободи.
• невіра — Відсутність віри, упевненості, переконаності в чому-небудь.
• невірник — Непостійний, нетвердий у поглядах, стосунках з ким-небудь чоловік.
• невірниця — Невірна, зрадлива жінка.
• невірність — Абстр. ім. до неві́рний 1, 5.
• невірогідність — Абстр. ім. до невірогі́дний.
• невірство — Те саме, що неві́ра 1.
• невірʼя — Відсутність віри в Бога або сумнів у правильності чогось.
• невістка — Заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів і чоловіків сестер).
• невлаштованість — Стан за знач. невлашто́ваний.
• невловимість — Абстр. ім. до невлови́мий.
• невловність — Абстр. ім. до невло́вний.
• невлучання — Промах, непопадання (при стрільбі).
• невмивака — Неохайна людина; нечепура.
• невмирущість — Абстр. ім. до невмиру́щий 1, 2.
• невмисність — Абстр. ім. до невми́сний, неуми́сний.
• невмілість — Властивість за знач. невмі́лий, неумі́лий.
• невміння — Відсутність або недостача уміння, навиків у чому-небудь.
• невмолимість — Абстр. ім. до невмоли́мий 2.
• неволення — Насильство.
• неволя — Відсутність волі, свободи, повна залежність когось від кого-, чого-небудь.
• невпевненість — Абстр. ім. до невпе́внений.
• невпинність — Абстр. ім. до невпи́нний, неупи́нний 2.
• невпізнанність — Абстр. ім. до невпізна́нний.
• невпізнання — До невпізна́ння — так, що не можна пізнати.
• невпорядженість — Абстр. ім. до невпоря́джений.
• невпорядкованість — Абстр. ім. до невпорядко́ваний.
• невправка — Неможливість встигнути зробити все, що потрібно.
• невправність — Абстр. ім. до невпра́вний.
• невразливість — Абстр. ім. до невразли́вий 1.
• невралгія — Нервова хвороба, яка супроводжується болями, що виникають у тілі людини й тварини в місці проходження нерва.
• неврастенік — Людина, яка хворіє на неврастенію.
• неврастенічка — Жін. до неврасте́нік.
• неврастенія — Захворювання центральної нервової системи людини, яке супроводиться підвищеною подразливістю, головними болями…
• неврилема — Оболонка периферичних нервових волокон.
• невринома — доброякісна пухлина з кліток оболонки нерва.
• неврит — Запалення нерва у людини й тварини, яке розвивається при його ушкодженні, переохолодженні тіла, внаслідок інфекційного…
• неврівноваженість — Власт. за знач. неврівнова́жений.
• невродливість — Абстр. ім. до невродли́вий.
• неврожай — Поганий, низький урожай; недорід.
• неврожайність — Абстр. ім. до неврожа́йний.
• невроз — Функціональне захворювання центральної нервової системи людини.
• невролог — Фахівець з неврології.
• неврологія — Наука, що вивчає будову, склад, діяльність і розвиток нервової системи людини й тварини, а також біохімічний склад…
• неврома — Пухлинне або регенеративне розростання елементів нервової системи.
• невропат — Нервовохвора людина.
• невропатія — Захворювання, що характеризується загальною слабістю центральної нервової системи.
• невропатка — Жін. до невропа́т.
• невропатолог — Лікар з нервових хвороб або фахівець з невропатології.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.