Слова на літеру Д

• драпірувальниця — Жін. до драпірува́льник.
• драпірування — Дія за знач. драпірува́ти і драпірува́тися.
• драпрі — Те саме, що драпіро́вка 1.
• драпування — Дія за знач. драпува́ти і драпува́тися.
• дратва — Міцна просмолена або навощена нитка, якою шиють взуття, шкіряні вироби і т. ін.
• дратівливість — Властивість і стан за знач. дратівли́вий 1.
• дратівник — Те, під дією чого в організмі виникає яка-небудь реакція, роздратування; подразник.
• дратливість — Властивість і стан за знач. дратли́вий.
• дратовка — Те саме, що дра́тва.
• дратування — Дія за знач. дратува́ти і дратува́тися.
• дратун — Той, хто дратує кого-небудь.
• драхма — У стародавній і сучасній Греції — грошова одиниця.
• драцена — Чагарникова або деревоподібна субтропічна рослина з вічнозеленим видовженим листям та білими або жовтуватими квітками.
• драч — Те саме, що дра́чка 1.
• драчка — Місце, де оббирають кого-небудь; форма оббирання, здирства.
• древність — Властивість за знач. дре́вній.
• древо — Дерево.
• дредноут — Великий швидкохідний броненосець з могутньою артилерією, попередник сучасного лінійного корабля.
• дрезина — Невеликий залізничний візок, який приводиться у рух вручну або двигуном внутрішнього згоряння.
• дрейф — Пасивний рух плаваючого тіла під діянням течії, вітру, хвиль.
• дрен — підземний штучний водотік (труба) для відведення зайвої води з грунту.
• дрена — Підземний водостік, труба для осушування грунту.
• дренаж — Осушування грунту за допомогою системи траншей, підземних труб, канав і каналів; дренування.
• дренажування — Дія за знач. дренажува́ти.
• дренування — Дія за знач. дренува́ти.
• дренчер — насадка-розбризкувач на трубах протипожежної водопровідної мережі.
• дренькіт — Дзвінкі, короткі, тремтячі звуки.
• дресування — Система навчання тварин для вироблення в них корисних навичок.
• дриблінг — Часті удари гравця по м’ячу (шайбі) рукою, ногою чи предметом у русі або на місці.
• дривітня — Дровітня.
• дрижаки — Часте здригання, тремтіння тіла від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін.
• дрижання — Дія за знач. дрижа́ти.
• дриль — Механізм для свердління невеликих отворів у металі, дереві і т. ін.
• дримба — Щипковий музичний інструмент, сила і висота звуку якого регулюються ротовою порожниною того, хто грає.
• дрифтер — невелике судно для лову риби плавними сітками. Під час лову дрейфує.
• дріада — У грецькій міфології — німфа — покровителька дерев.
• дріб — Дрібні свинцеві кульки, які вживаються для стрільби з мисливської рушниці.
• дрібка — Невелика частина, мала кількість чого-небудь
• дрібнення — Дія за знач. дрібни́ти.
• дрібниця — Щось дрібне, незначне, таке, що не має істотного значення.
• дрібнобуржуазність — Властивість за знач. дрібнобуржуа́зний.
• дрібнокаліберка — Рушниця малого (дрібного) калібру.
• дрібнолісся — Ліс, що складається з невисоких, молодих дерев.
• дрібнота — Маленькі, дрібні істоти або предмети.
• дрібняки — Дрібні гроші.
• дрібок — Те саме, що дрі́бка 2.
• дріботання — Дія за знач. дрібота́ти і звуки, утворювані цією дією.
• дріботіння — Дія за знач. дріботі́ти і звуки, утворювані цією дією.
• дріботун — Той, що дуже швидко і багато говорить.
• дріботуха — Та, що дуже швидко і багато говорить.
• дрібʼязковість — Властивість і якість за знач. дріб’язко́вий.
• дрібʼязок — Невеликі предмети, речі.
• дрівця — Пестл. до дро́ва.
• дріжджі — Одноклітинні мікроскопічні гриби, які викликають спиртове бродіння цукрів і застосовуються у хлібопеченні та при…
• дріжджування — Дія за знач. дріжджува́ти.
• дрізд — Невеликий співучий птах, що живе в лісах, гніздиться на деревах, кущах, землі.
• дрізки — Невеликі частини, шматки чого-небудь.
• дрік — Чагарникова або напівчагарникова степова рослина родини бобових, що цвіте жовтими чи білуватими квітами.
• дрімайло — Надто млява, неуважна людина, яка завжди ніби дрімає.
• дрімання — Дія за знач. дріма́ти.
• дрімки — Те саме, що дрімо́та.
• дрімливиці — Те саме, що дрімо́та.
• дрімливість — Абстр. ім. до дрімли́вий.
• дрімлюга — Нічний комахоїдний птах сіро-бурого з чорними плямами забарвлення, з маленьким дзьобом та великим розрізом рота.
• дрімота — Напівсонний стан; неміцний, чуткий сон.
• дрімотність — Абстр. ім. до дрімо́тний.
• дрімучість — Абстр. ім. до дріму́чий.
• дріопітек — Рід викопних людиноподібних мавп, що існували протягом неогенового періоду в Південній Європі, Північній Африці і…
• дріт — Металевий виріб у вигляді гнучкої нитки або тонкого прута.
• дробарка — Машина для подрібнення чого-небудь.
• дробина — Свинцева кулька рушничного дробу.
• дробівниця — Мішечок або коробка для зберігання дробу (у 1 знач.).
• дробіння — Дія за знач. дроби́ти 1.
• дроблення — Дія за знач. дроби́ти 1, 2.
• дробовик — Мисливська рушниця для стрільби дробом (у 1 знач.).
• дрова — Розпиляні, розколоті, розрубані на поліна дерева, що використовуються на паливо.
• дровина — Одно поліно дров.
• дровиняка — Збільш, до дрови́на.
• дровітня — Приміщення для дров; місце, де зберігають дрова.
• дроворіз — Той. хто займається різанням дров.
• дроворуб — Той, хто займається рубанням лісу на дрова.
• дроги — Довгий без кузова віз для перевезення великих вантажів; биндюги.
• дрож — Судорожне тремтіння тіла від холоду, — страху, хворобливого стану і т. ін.
• дрозденя — Пташеня дрозда.
• дроздиха — Самка дрозда.
• дромедар — Одногорбий верблюд.
• дропак — Танець, що виконується в швидкому темпі з притупуванням.
• дросель — Пристрій у вигляді клапана, заслінки і т. ін. для регулювання тиску рідини, пари або газу.
• дротина — Шматок металевого виробу у вигляді гнучкої нитки або тонкого прута.
• дротяник — Личинка жука — шкідника сільськогосподарських культур родини коваликових, що живе в грунті, у гниючій деревині, під…
• дротянка — Нагайка, зробл. з дроту.
• дрохва — Великий перелітний птах степових і пустельних місць, з сильними ногами, прямим дзьобом, захисним забарвленням.
• дрохвич — Самець дрохви.
• другокласник — Учень другого класу.
• другокласниця — Жін. до другокла́сник.
• другорічник — Той, хто залишений на другий рік у цьому ж класі, на цьому ж курсі.
• другорічництво — Перебування у тому самому класі, на тому самому курсі другий рік.
• другорічниця — Жін. до другорі́чник.
• другорядність — Абстр. ім. до другоря́дний.
• друготілка — Корова, що вдруге отелилася.
• дружба — Стосунки, відносини, в основі яких лежить взаємна прихильність, довір’я, відданість, товариська солідарність, духовна…
• дружина — Одружена жінка стосовно до свого чоловіка.
• дружинник — Член дружини (в 3, 4 знач.).
• дружинниця — Жін. до дружи́нник.
• дружище — Уживається при дружньому звертанні до кого-небудь.
• дружка — Дівчина, яка на запрошення молодої бере участь у весільному обряді.
• дружко — Одружений чоловік, який на запрошення родичів жениха є головним розпорядником весільного обряду.
• дружність — Абстр. ім. до дру́жний.
• друза — Сукупність кристалів, що одним кінцем зрослися із спільною основою гірської породи, другим, добре ограненим, обернені…
• друзяка — Те саме, що друг 1.
• друїд — У стародавніх кельтів — жрець.
• друїдизм — Релігія стародавніх кельтів.
• друк — Процес виготовлення друкованої продукції; друкування.
• друкар — Фахівець друкарської справи, поліграфічного виробництва.
• друкарка — Жінка, що друкує на друкарській машинці.
• друкарня — Поліграфічне підприємство, на якому виготовляють друковану продукцію різних видів.
• друкарство — Друкування текстів та ілюстрацій друкарським способом.
• друкування — Дія за знач. друкува́ти і друкува́тися.
• дрюк — Велика товста дерев’яна палиця.
• дрючина — Те саме, що дрюк.
• дрючок — Те саме, що дрюк.
• дрюччя — Збірн. до дрюк.
• дряпак — Багатолемішне сільськогосподарське знаряддя для підпушування землі.
• дряпанина — Дія за знач. дря́пати¹ 2
• дряпання — Дія за знач. дря́пати¹ 1 і звуки, утворювані цією дією.
• дряпач — Те саме, що дряпа́к.
• дряпина — Неглибока у вигляді смужки ранка на тілі, заподіяна чим-небудь тонким і гострим.
• дуалізм — Хибне вчення, яке вважає, що в основі всесвіту лежать два першоначала (дві субстанції): духовне, ідеальне і тілесне…
• дуаліст — Послідовник дуалізму (у 1 знач.).
• дуб — Багаторічне листяне дерево з міцною деревиною та плодами — жолудями.
• дубельтівка — Двостволка.
• дубець — Відламана (перев. тонка, гнучка) гілка без листя.
• дубильник — Той, хто займається дубленням.
• дубильниця — Жін. до дуби́льник.
• дубильня — Приміщення, в якому дублять шкіри.
• дубина — Дубовий ліс, гай: дубова памолодь.
• дубиння — Те саме,що дубня́к.
• дубище — Збільш, до дуб 1.
• дубівка — Сорт дині, що дає плоди з твердою шкірою та соковитим цукристим м’якушем.
• дубіння — Дія за знач. дубі́ти.
• дублення — Дія за знач. дуби́ти.
• дублер — Той, хто паралельно з ким-небудь виконує подібну або однакову роботу.
• дублет — Другий екземпляр якого-небудь предмета; один із двох однакових предметів.
• дублікат — Другий примірник документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу.
• дублон — Старовинна золота монета в Іспанії та Франції.
• дубль — Повторення того самого двічі.
• дублювання — Дія за знач. дублюва́ти.
• дубляж — Заміна текстової частини звукового фільму перекладом на іншу мову.
• дублянка — Кожух з дублених шкір.
• дубник — Дубовий ліс, гай.
• дубняк — Дубовий ліс, гай; дубова памолодь.
• дубовик — Їстівний гриб, що росте перев. в дубових лісах.
• дубоніс — Невелика співоча пташка з товстим конусоподібним дзьобом, пристосованим для розгризання кісточок вишень, черешень і т.…
• дубуватість — Властивість за знач. дубува́тий 1.
• дубчак — Молодий дуб.
• дубчик — Те саме, що дубе́ць 1.
• дубʼя — Збірн. до дуб 1.
• дувал — Глиняна огорожа (перев. у Середній Азії).
• дуга — Округла крива лінія.
• дуда — Те саме, що ду́дка 1.
• дудар — Майстер, що робить дудки.
• дудіння — Дія за знач. дуді́ти і звуки, утворювані цією дією.
• дудка — Народний духовий музичний інструмент у вигляді порожнистої трубки з отворами.
• дудник — Те саме, що дуда́рик.
• дудніння — Дія за знач. дудні́ти і звуки, утворювані цією дією.
• дуеліст — Те саме, що дуеля́нт.
• дуель — Поєдинок із застосуванням зброї між двома противниками за викликом одного з них.
• дуелянт — Учасник дуелі.
• дуенья — Літня жінка в Іспанії і деяких інших країнах, яка стежить за поведінкою, моральністю молодої жінки-дворянки…
• дует — Музичний твір для двох голосів або інструментів з самостійними партіями для кожного.
• дужість — Абстр. ім. до ду́жий 1.
• дукат — Срібна, а потім золота монета, що була поширена в ряді європейських країн.
• дулівка — Наливка з груш дуль.
• дуло — Ствол вогнепальної зброї.
• дуля — Літній сорт груш з великими солодкими плодами.
• дума — Те саме, що ду́мка 1-4.
• думання — Дія зазнач, ду́мати 1, 2.
• думець — Член державної або міської думи.
• думка — Те, що з’явилося в результаті міркування, продукт мислення.
• думпер — самоскидна машина, якою перевозять на невелику віддаль сипкі вантажі.
• думпкар — Саморозвантажний вагон.
• дундук — Індійський півень.
• дунст — Найдрібніший калібр шроту.
• дуодецима — Дванадцятий ступінь діатонічної гами.
• дупель — Невеликий болотяний птах з довгим прямим дзьобом, відносно короткими ногами та плямистим оперенням.
• дуплекс — Двосторонній зв'язок по одному проводу одночасно в обох напрямах.
• дуплет — У більярдній грі — удар, при якому куля, зачеплена іншою, ударяється спочатку об борт, а потім попадає в лузу.
• дупло — Порожнина в стовбурі дерева, утворена внаслідок вигнивання деревини (найчастіше як місце проживання птахів, звірів…
• дуплянка — Колодка з видовбаною діркою, що використовується як житло для бджіл, птахів.
• дур — Безглузді примхи, капризи.
• дурень — Розумове обмежена, тупа людина.
• дурило — Те саме, що ду́рень 1.
• дурисвіт — Той, хто обдурює кого-небудь; нещирий, нечесний у стосунках з іншими.
• дурисвітка — Жін. до дури́світ.
• дурисвітство — Обдурювання, шахрайство.
• дурійка — Однорічний бур’ян, що росте серед хлібних злаків і льону.
• дуріння — Дія за знач. дури́ти.
• дурість — Розумова обмеженість, тупість; глупота.
• дурман — Однорічна отруйна трав’яниста рослина родини пасльонових з білими квітками, які мають неприємний, запаморочливий…
• дурнило — Те саме, що ду́рень 1.

Усі літери й опис словника — на сторінці тлумачного словника.