Бунтівник — що це таке і значення слова
Бунтівник — іменник чоловічого роду, учасник бунту; той, хто зчиняє бунт; бунтар.
- Частина мови
- іменник
- Рід
- чоловічий
- Джерело
- Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)
- Оновлено
Більше слів — на літеру Б і в тлумачному словнику.
Сусіди за абеткою
Близькі за змістом
Слова, близькі за значенням, — за тими ж векторами, що й у грі Контекст. Найближчі свідомо пропускаємо, щоб словник не підказував відповіді ігор.
Зіграй
- Тлумач →вгадуй значення рідкісних слів: 7 слів щодня, 4 тлумачення на вибір
- Кросворд дня →підказки — короткі тлумачення слів
- Сканворд дня →підказки просто в клітинках сітки
- Філворд →знайди слова теми дня в сітці літер — з тлумаченням кожного
- Розстав слова →кросворд без запитань: усі слова дано — розстав їх у сітку
- Японський кросворд →розвʼязуй малюнки за числами
- Контекст →вгадай слово дня за змістом — як «близькі» в словнику
- Асоціації →знайди 4 групи по 4 слова
Питання
Що означає слово «бунтівник»?
Бунтівник — іменник чоловічого роду, учасник бунту; той, хто зчиняє бунт; бунтар.
Якого роду слово «бунтівник»?
Слово «бунтівник» — іменник чоловічого роду.
Як правильно писати слово «бунтівник»?
Правильно — «бунтівник»: саме так це слово записано в тлумачному словнику Буквіка.